Монетизація блога

В бомжа запитують: якщо ти виграєш в лотерею мільйон доларів, що ти на нього придбаєш? - я придбаю свого власного моста!
(с)тарий бородатий анекдот

І ще “до колекції”:
…Ірак, победивший своих господ - сам себе построит тюрьму…
(с) Андрій Макаревич

До чого це все? І до чого “чесність перед собою” та “розуміння”, і до чого, тим більше, моя особиста повага (хоча, звісно - кому вона потрібна?:) ).
Спробую методично і максимально зрозуміло пояснити.

Людська природа - це така штука… Хоч ти трісни, а вона завжди залишиться такою самою. І що б не сталося з людиною - вона завжди збереже свої (правда, переважно паскудні) риси, свої цінності (як правило, смішні…).

Тобто - ось є людина, і вона в звичних умовах проявляє, наприклад, якісь власні амбіції. Нехай - кар’єрні.
І - раз! Потрапляє ця сама людина в якісь зовсім інші умови. Наприклад, до в’язниці. Чи до збройних сил. Чи ще кудись. І що? Чи буде вона намагатися змінити свій статус в першу чергу, чи буде вона раціонально мислячи об’єднувати свої зусилля з іншими “товаришами по нещастю” аби покращити загальне становище?
Ні, не буде. Вона, людина, буде мати все ті ж амбіції: просто вже в нових умовах.

Тобто, здавалося б, абсурд! Якщо мислити хоч якось, піднятися над самим собою - то можна змінити стан речей! А не намагатися якось підвищити свій статус над всіма іншими в існуючих несприятливих умовах.
Що керує людьми, які гризуться між собою, прекрасно розуміючи, що скоро за такого стану справ не стане їх обох?
Чому наша Русь завжди була пошматована чварами князів - хіба не зрозуміло було, що Русі тоді просто не стане?
Чому раб продовжує працювати на свого хазяїна, хоч розуміє, що якщо зібратися всім разом - то можна змінити всю систему?
Чому зараз наші можновладці анітрохи не вчаться на уроках історії, хоча прекрасно видно: якщо проґавити таким чиномм країну (а до того все йде) то програють всі, чи, принаймні, дуже і дуже багато недоотримають…

********

Інтернет! Ах, яке колись було романтичне слово:) уособлювало.. та що тільки не уособлювало! Це була нова надія (без перебільшень!), це було віяння свободи, це було щось абсолютно нове, безмежні горизонти!
Дивіться, надії-пророцтва письменників-фантастів справджується прямо у нас на очах!

Саме так… Але ж як людина, людина! може не перенести усе своє паскудство і мізерність усюди, де є хоч якась кількість цих самих людей? Як вона може не побачити економічні перспективи навіть там, де справу починали ентузіасти-романтики, не спаплюжити все на корню, не закапарити своїми брудними руками?
І ось - є інтернет наразі. Де свобода? Де нові горизонти? Де романтика?
Є багато-багато інформації, є КОРПОРАЦІЇ які його контролюють і є багато-багато грошей, які заробляються в цьому середовищі. Чи про це вони мріяли, піонери мережевого простору?

Насправді, нічого концептуально нового не відбулося: просто людина знайшла ще один плацдарм для вияву усіх своїх якостей - як позитивних, так і негативних.
Але щоб щось нове - ….?
Де - нове? Нічого нового немає, це просто пришвидшення старого:) і його полегшення, таке собі нарощення виробничих потужностей.
Це просто новий міст для бездомного, під яким більш сухо ночувати. Але - це все ж той самий міст:)

У людини це в крові, чесне слово: взяти, відмовитися від “старого” а потім “придумати” таке саме як було - бо, виявляється, так якось простіше, і взагалі.. це тепер МОДНО!
Звісно.. звісно ніхто не каже що це те саме старе, яке було, не дай боже! Ми ж - новатори, нам все новеньке подавай..

Тому я й кажу - що поважаю людей, які є чесними з самими собою: які не кажуть, що придумують щось нове, і, що ще гірше, не вірять самі в такі дурниці.
Так само поважаю людей, які розуміють що відбувається - і чесно собі і всім довкола в цьому зізнаються:)

Як же!
З’явилася блогосфера. Це ж абсолютно щось нове! Феномен! Давайте всі, всі заводьмо собі блоги, це круто, це класно, це сучасно, це модно!
А змінилося лиш те, що замість піти до сусідки переповісти якісь плітки - вони, плітки, просто викладаються в свій блог і сусідка читає їх на моніторі свого комп’ютера. Грубо, погоджуюсь - але по суті все так і є.

Ну але людина на місці не сидить. Вона ж постійно має вигадати щось нове! (наприклад, нового моста;) )
І ось тепер фрілансєри всього світу вигадали собі нового “моста” - пішли всі успішно з офісної роботи (паплюжачи при цьому ті самі офіси останніми словами, і начальство, і все решта), а тепер подивилися, що вдома якось “не так” працюється. То одне заважає, то інше..
А давайте спільні офіси організуємо! Хлопці, а не те саме ми мали на офісній роботі? - ні, це зовсім інше, зовсім! Тут - жодного начальства, це наш особистий вибір і все таке..
Ну а якщо стане очевидно (а воно не може не стати!), що економічно доцільніше застосовувати поділ праці, і загальний менеджмент (себто організацію, мотивацію, планування, контроль) - то що? повибирають зі свого числа (чи взагалі наймуть людину “зі сторони”) управлінців, створять свою організаційну структуру з усіма “витікаючими” (бо вибору просто не буде, якщо хтось захоче дійсно розвиватися і нарощувати фінансові потужності!)? І чим відрізнятимося?..

Хлопці, ну а це хіба не те, що було? - ні! - скажуть “хлопці”, - це ЗОВСІМ інше! І ми боролися з тим “іншим”, і перемогли! Тепер в нас є СВОЄ “інше”:)
А скажуть так тому, що людині певного складу розуму-характеру просто постійно потрібне щось ЗОВСІМ інше:) а внаслідок того, що, як відомо, ДІЙСНО придумати щось ЗОВСІМ інше не так-то вже й просто… то залишається просто ходити колами і радіти від того, що ландшафт постійно змінюється…

Людина бажає змін, в першу чергу, в самій собі - але шукає їх чомусь десь назовні. Тобто - ось я хочу змінитися трошки, то піду до церкви, наприклад. Чи “традиційної” чи якоїсь “новомодної-молодіжної”.
І що? Якщо ця людина була скупою, наприклад - то вона такою ж і залишиться!:) чи дріб’язковою, чи пліткаркою, чи інтриганткою…

Так само і з інтернетами-блогами-всім решта: це не змінює нашої суті, це не дає свободи, це взагалі не дає нічого НОВОГО, бо нового ще, на жаль, просто не придумали - всі надто зайняті своїм власним “просуванням” в “старому” і вигадуванням нових форм цього самого “старого”.

Як у фільмі “назад у майбутнє” - де в різних умовах і в різні часи ті самі герої були абсолютно ідентичними. Правда, у фільмі кажуть, що це можна змінити - що ж, це також властиво людині: вірити в казки.

Раніше Вася Пупкін брав в гастрономі пляшку горілки, випивав її без закуски, сідав на зупинці і розповідав усім перехожим, що президент - козел.
Потім - ішов до гастроному, брав пляшку горілки, але що  президент - козел вже писав десь на паркані.
Потім - те саме писав у своєму блозі.
Потім - в той же блог це вставив як підкаст:)
Потім - взагалі відео!
Потім - іще щось буде, ще не знаю що - але незмінними залишуться і ПЛЯШКА ГОРІЛКИ, і ВАСЯ ПУПКІН, і “ПРЕЗИДЕНТ - КОЗЕЛ”.
Це карма!

Іншими словами, в ідеалі модель нашого щасливого життя на даний момент полягає в наступному:
1. Кожній людині дати власного моста
2. Щодня замість існуючого моста давати людині НОВОГО:)

Ось воно, щастя!