Монетизація блога

Як правильно вести блог?
Скільки постів видавати за одиницю часу?
Як залежить інтенсивність блоговедення від фаз місяця?
Хто ваш блог за гороскопом - так і треба вести!
Кого треба коментувати - а кого ні, і з якою періодичністю?
Куди блог додавати є сенс, а куди - марна трата часу?
Як надибати лишню сотню-другу РСС-підписників?
Кому і за скільки треба продавати рекламу з блогу?
Скільки має бути тих блогів взагалі?
Яка оптимальна довжина посту в символах (включаючи пробіли, дефіси, смайли тощо)?

На ці і ще мільйони-мільярди запитань можна знайти такі ж самі мільйони-мільярди авторитетних та кваліфікованих відповідей, і все це, звісно, надзвичайно цікаво…
Але хто скаже як зробити блог успішним?:)

А ніхто не скаже.

Бо таких реально одиниці і вони розповідають про шо завгодно - тільки не про це:)
Просто читаєш, буває, одного, другого, третього, десятого.. Вроді як і цікаво, вроді як і корисно - гарний склад, гумор де треба пробивається, коментарів, знову ж, купа….
Але реально придивляєшся - НУ ШО НОВОГО ТИ ДІЗНАВСЯ З ПОСТУ?
Шо, може, не знав шо коментування - хороша штука, шо посилання з форумів також бувають корисними, і шо соціалки - також джерело трафіку, і то, і то, і то, і то…

Та нє:) вроді як і так то всьо знав. То, думаєш, нашо читаєш те саме по сто першому разу?
А чорт його знає…

Мені здається, тут ситуація така сама як і з будь-яким іншим знанням.
От я, наприклад, знаю, шо силою думки можна рухати предмети. І шо мені з того?:))))

Гадаю, тут те саме. Так само як і всі знають, шо палити - шкідливо. І?
Мало того, хто (раз вже про цигарки) краще за лікарів може знати наскільки то недобре і все таке - і шо, думаєте, серед лікарів менше курців?
Анітрішечки:)))

Бачте, знати шось - це одне, а вміти робити, хотіти робити, бути готовим витрачати на це час (і не десь там в неділю увечері, а кожного божого дня, послідовно і методично) - то зовсім інше!

Вау, кльово, стільки кайфу отримав від прочитання книги про те як за три дні стати мільйонером! І про те, як позбавитися в житті усіх-усіх проблем, і про шо завгодно:) СУПЕР!
Так-то воно так, дійсно супер - але толку з того?:)))))))

Так само як і численні “науково-популярні” книженції з психології - тут такий цікавий феномен: от є людина, шо “захоплюється” психологією.. купить пару книжечок в м’якій обгортці, прочитає десь уривками в метро..
І всьо! Вже щиро вважає себе великим експертом душ людських)

Бачте, блогосфера - в неї переноситься все, що є і в будь-якій іншій формі прояву соціуму. Так, зі своєю специфікою, але по суті - те саме)

ПС
Фінансові результати шось вже взагалі не знаю як в цьому місяці публікувати - мало того шо виводив кошти невпорядковано (в силу обставин), так ще й гугль мій Пиво-блог опустив до двійки.. Біда короче з тими заробітками:)
В ідеалі хочу вивести джерела доходів за межі блогосфери, а писати таки виключно для чистого задоволення та мистецтва заради мистецтва.
Як вийде - то дам знати;)

Ефект ідіота працює завжди і всюди:)
До речі, перед початком розгляду питання відмічу один момент - дивлячись на останні заголовки у мене в блозі, таке враження, що скоро буде не блог а “анжеліка”: там теж назви схожі - “анжеліка і король”, “анжеліка і той-то”, “анжеліка і то-то”, “анжеліка і кучма” тощо… Так і в мене: “блоггінг і то-то”, “блоггінг і цейво-то”:)))

Ну тепер до фекту Ідіота.
Пам’ятаю, в якісь із книжок про Тома Сойєра Твен пише про момент коли шахраї ставили “на селі” якусь епохальну постановку якоїсь не менш епохальної вистави. І жителі приходили, дивилися це нещастя, розуміли, що їх просто ошукали - але при цьому бігли до інших і казали “круто, вау, обов’язково треба подивитися!”. Казали - з простеньких міркувань: раз мене ошукали, то хай інших також:)

Але усе це еволюціонувало, дійшовши до наших часів, і кардинально видозмінилося: тепер масштаби таких “постановок” стали настільки величезними, що люди просто навіть і не почувають себе ошуканими!:) вони сприймають це як норму!
Це один із аспектів ефекту Ідґіота:)
Іншими словами - це коли приходиш на виставку сучасного митця і спостерігаєш отаке ось каміння (яке, правда, світится!) і думаєш: “хм.. таке мистецтво міг би організувати і механізатор з рідного колгоспу. а як ще сто грамів налити - так взагалі…”

Але справа в тому, що митець цей є ВІДОМИМ таУСПІШНИМ, тому він хоч корову на стенда завішає - а все одно це буде мистецтво, і мистецтво це буде високим незалежно від того як зависоко цю саму корову пришпілити до стіни.

Другий аспект ефекту Ідіота є більш практичним, я б навіть сказав, прикладним - саме він для блогосфери і є вкрай характерним, і навіть покажу дію ефекту Ідіота на прикладі самого Ідіота (з idiot.ru - тут стояв лінк, але я його видалив.) :)
Просто ресурс цей є надзвичайно характерним, я б сказав, майже ідеально ідіотським, і виражається він приблизно в такій тезі:
“фігня фігньою! але треба піти подивитися…”

І найхарактерніше це проявляється все ж не в блогосфері, а в кінематографі: коли виходить якись новий фільм, і ти стовідсотково знаєш, що він паршивий, і неякісний, і всі що його вже бачили категорично не радять дивитися, і плюються - і все одно кіно має такий статус, що його “треба подивитися”:)

Так і з бідним ідіотом.. Нормальна людина не може бути постійним відвідувачем його блогу - бо там просто фігня фігньою:)
Але тим не менш! Незважаючи на те, що всі знають хто його “годує”, де він “зарплату отримує”, чиї позиції тут активно просуває - все одно приходять і приходять люди, і в яндексівському рейтингу стенделоунів стабільно десь недалечко від початку списку!
Ото вже дивина:)
Якщо інший ніякий ресурс людина, якій він не подобається, відвідувати не буде - то сюди вона таки загляне і напише в коментарі все, що думає про нещасного Ідіота. А тому лиш цього і треба! Аби хтось прийшов, подивився, а як ще й відкоментить - то взагалі класно:)

Спадає на думку передвиборчий анекдот часів 90-х:
Приходить бабця до магазину і купує мішок гречки, рису, цілу упаковку сірників, кілька кілограмів солі, кілька ящиків горілки..
Продавщиця і питається:
- бабцю, а навіщо вам те все?
- ой, доню.. прийдуть же ж комуністи - дефіцит буде…
- а за кого, бабцю, голосувати будете?
- та за них, рідненьких..

Так і у нас в блогосфері: ну такий-то і такий-то взагалі вже зажрався! - та точно зажрався! - геть нема шо бачити.. - та нема, і не було.. - ну добре, піду подивлюсь шо у нього там новенького:)

А в результаті - сидимо і суто по-ідіотськи споживаємо те, чого нормальна людина споживати не стала б. І це - абсолютно свідомо:)

Такий вже наш світ - а блогосфера є його частиною.