Філософія блогу

За підтримки:
Автолюбитель! Читал автоновости украины?

Під “швидким” контентом (інформацією) у цій публікації – розуміємо короткий; такий, що час на його прочитання-обробку займає мінімальний час. Наприклад, запис у твітері.
Під “повільним” контентом розуміємо навпаки – наприклад, “Війна і мир” Толстого. Або ще краще – повна збірка творів В.І.Лєніна.

Моя непідтверджена гіпотеза -
1. В онлайні споживається значно менше інформативного (і розважального) “повільного” контенту, ніж в офлайні.
2. Зростає запит на “повільний” онлайн-контент.
3. Цей “повільний” контент вимагає певних особливостей при публікації та розповсюдженні.
4. “Повільний” онлайн-контент є і буде безпосередньо чи опосередковано платним.
5. “Повільний” онлайн та офлайн контенти невдовзі стануть абсолютно ідентичними з точки зору сприймання (ненадовго – потім “перекос” піде в інший бік). Але поки що мають відмінності.

Онлайн взагалі асоціюється зі швидкістю – швидкість доступу, швидкість комунікації, швидкість поширення; мабуть – і швидкість споживання також входить до комплекту. А через швидкість – отримуємо велику кількість на виході. Чи велику кількість таких собі “заголовків” (до них відношу також і твіттер-повідомлення з лінками на різні матеріали), із яких добираються для прочитання одна-дві “повільніші” інформації.

Я думаю, шо якшо порівняти читання веб-сторінки з читанням паперового носія (наприклад, журнала); узяти абсолютно подібні матеріали, рандомізовану вибірку читачів – і дати їм читати інформацію, яку вони завідомо не візьмуться дочитувати до кінця; то “паперовий” читач довше пробігатиме “по діагоналі” не настільки важливий для нього некст, аніж “веб-сторінковий”; і в цьому “пробіганні діагоналлю” допробігається далі (не знаю на скільки – на абзац, два, три? але далі) вглиб тексту.
Причин багато і список зовсім не вичерпний:
- онлайновий читач за замовчуванням налаштований на більшу швидкість
- офлайновий не може взяти до рук одночасно 5 журналів і читати їх усі, а в онлайнового може бути відкрито до кількох десятків вкладок у браузері з, по суті, різними “журналами” (за аналогією до офлайну)
- розпорошення концентрації: онлайновий читач одночасно і читає, і бачить спливаючі вікна зі сповіщенням про нові твіти/листи на пошту/повідомлення у чаті/тощо.

Звичайно і безперечно – серйозні фахові необхідні для роботи (чи такі, що мають істотну значущість з інших причин) статті навіть величезних об’ємів однозначно будуть читатися дуже навіть уважно, від початку до кінця; незалежно від онлайну-офлайну. А статті з посиланнями на інші джерела, прикладами кодів тощо – “повільний” контент, який значно зручніше опрацьовувати через веб.
Читання літератури (в т.ч. художньої) – тут вже просто кому як зручніше.

“Повільний контент” йде в онлайні на ура – у першу чергу, професійний; тобто писаний професіоналами для професіоналів, або ж професіоналами для широкого загалу. І у другому випадку, як правило, це не окремі веб-проекти, це трансляції чогось; як сайт “дзеркала тижня” наприклад чи якогось іншого видання. А якщо і окремий – значить, тематика його максимальна близька до ай-ті, мережі тощо.

Інтернет-аудиторія дорослішає. Тепер їй хочеться читати не про те, як у кого у школі споживають алкоголь чи в чиєї старости унівєрської групи більший розмір грудей.
Тепер вона читає й про усе те, про що читають люди відповідного віку незалежно від рівня розвитку технологій та способів поширення інформації: робота, здоров’я, бізнес, родина, дозвілля, політика, усе що завгодно.

Разом з тим, веб міряє “оптимальні площі” “першими екранами” і подібними інструментами; мовляв, те, що одразу кинеться в очі – те прочитають, два абзаци нижче ніхто ніколи не побачить; а певну кількість знаків – і що далі навіть пошуковик знати не хоче [звісно, багато хто в онлайні це вже давно переріс - але менш якісна маса ще сповідує подібні цінності].
Гадаю, з цим треба боротися; з таким чисто “поведінковим” сприйманням читача (відвідувача). Мовляв, побачить цукерочку у перші 36 мілісекунд перебування на сайті – залишиться, не побачить – втече й ніколи не повернеться.
Боротися з цим – на рівні окремих блогів, інформаційних сторінок, видань тощо; думаю, у розрізі цього різниці між особливої немає:
1. Виховувати читача
- давати розгорнуту інформацію, привчати до такої
- правильно поширювати таку інформацію
- одразу налаштовувати на сприймання саме такої, “повільної” грунтовної інформації
- плата за контент – найкращий важіль для серйозного сприймання споживачем
- дотримуватися “редакційної політики”
- не робити різких маневрів
2. Зробити споживання повільної інформації комфортним:
- зручний шрифт, розставлення акцентів
- темпоритм інформації, структурування
- що “повільніший” контент – тим “повільніше” його оновлення: величезні інформації, результати спостережень, досліджень, розслідувань тощо – можуть залежно від розмірів і складності з’являтися раз на тиждень, місяць, квартал тощо
3. Оформляти таку інформацію відповідно
- повільна інформація одразу має сприйматися як така, візуально
- повільному контенту – “повільне” оформлення, тобто вигляд: кольори, фактури, шрифти тощо
4. Виховуватися читачем
- відслідковувати сприймання “повільного” контенту, адекватно реагувати
- перебирати діючий досвід від офлайнових контент-видавців
5. Мати адекватну віддачу
- “повільний” контент задля власної розваги не розраховуючи на жодну віддачу не варто; це серйозна праця, серйозний час – які марнувати не варто
- віддача – або прямі платежі за контент, або непряма вигода.

Виходячи з останнього пункта, уже можна сказати, що “найповільнішим” контентом буде платний контент – такий, як у нью-йорк таймс наприклад.
Звідти ж виходячи, можемо стверджувати, що “повільний” контент самотужки десь там у себе в блозі (якщо ви не публічна розкручена особа чи крутий фахівець) розміщувати ставатиме дедалі нераціональніше.
Уже давно діє система веб-журналістики, коли онлайн-видання плотять своїм авторам за контент. А то й наймають їх на постійній основі.
Писати у себе в блог і безкоштовно – чи писати те саме до колективного суб’єкта інформаційної діяльності, під своїм же іменем і за гроші?
Індивідуалізм, однак, також недооцінювати не варто – ринок онлайн-контенту цілком об’єднуватися в такі собі інформаційні осередки також не буде.

Онлайновий та офлайновий контент (починаючи від певних мінімальних об’ємів) стрімко наближаються одне до одного – за змістом, формою, структурою, ВАРТІСТЮ.
Але відмінності між їх сприйманням усе ж варто враховувати, принаймні, поки що.

********************
Звертався нещодавно за порадою до Надії, Ярослава і Сергія – відгукнулися, допомогли; дякую!

Коли йде мова про блоґінг (БУДЬ-ЯКИЙ, у тому числі й фото) – однозначно окремим пунктом завжди має йти вордпрес. Тому -
Продовжимо цикл публікацій про фотоблоги і фотоблоґєрство саме такою темою.

************************
Усе з циклу “Фотоблоги і фотоблоґєрство”:
1. Фотоблоги і фотоблоґєрство: введення в тему
2. Фотоблоги і фотоблоґєрство: порівняння платформ
3. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблоґґєрські спільноти
4. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблог на WordPress
5. Фотоблоги і фотоблоґєрство: монетизація фотоблога та фотоґрафєрської діяльності
************************

Отже, вордпрес.
Коли ми розглядали тему “порівняння платформ“, серед них, певна річ, і був вордпрес.
Дозволю собі нагадати що я тоді написав про нього:

1. WordPress (стенделоун).
Що потрібно: власний хостинг, домен, відповідний шаблон оформлення (якщо хочемо канонічний фотоблог; або ж довільний шаблон – якщо ні).
Що дуже важливо для платформи-стенделоуна: дозволяє завантажувати фоти як через сам двигунець до себе на сервер, так і використовувати фоти, розташовані де-інде (я, наприклад, заливаю фоти на яндекс-фоткі, а вже звідти використовую за потребою).
Переваги – дає нам абсолютно увесь інструментарій з управління контентом; гарно усім нам знайомий;
недоліки – має купу “зайвих” з точки зору фотоблогінгу функцій.

ОБОВ’ЯЗКОВО БУДЕ ПУБЛІКАЦІЯ про фотоблог на вордпресі окремо – писати є про що.

Зараз, більш аніж через півроку після написання цих слів – можливо, мені вже не здається, що варто аж настільки розписувати щоб “писати було про що”. Але тим не менш.

Отже, до чого зводиться проблема організації фотоблогу на вордпрес:

Організація фотоблогу на вордпрес зводиться у кінцевому підсумку до вибору, встановлення та налаштування шаблону оформлення для Вашого фотоблогу.

Тут важливими є параметри:

1. Канонічність бажаного фотоблогу.
2. Фотографії – будуть знаходитися на власному сервері (завантажені через сам вордпрес) чи на сторонньому (як правило, фотохостинг); тобто – це завантаження фото з локальної машини чи через вказання гіперлінка.
3. Постійний розмір фото (однаковий для усіх) чи гнучкий (одне фото може бути одного розміру, інше – іншого, і дизайн при цьому не зазнає візуальних небажаних метаморфоз).

Вимоги до шаблону оформлення фотоблогу на вордпрес:

1. Сторінка архіву – має бути і має бути канонічною, тобто складатися із прев’юшок.
2. Сторінка з теґами-категоріями (для елементарної навіґації).
3. Основний елемент дизайну – це фото. Усе інше має лиш полегшувати і покращувати сприймання фоторобіт.
4. Одночасно на сторінці – одна фота (крім архіву де багато прев’юшок).

Таким чином, отримуємо повний інструментарій щодо самостійного відбору вподобаної теми (яка б найбільше імпонувала індивідуальному фотомистецтву).
У мережі насправді дуже багато фотоблогових тем для вордпрес (гугл збрехати не дасть); але переглядаючи відповідні списки можна легко побачити, що далеко не усі теми, що мали би бути фотоблоговими, є такими; а ще більше тем ведуть у безмежне 404.

Особисто я свій фотоблог організував на шаблоні Spotless 1.0 від Наталки, арґентинської веб-дизайнерки.
Ось вона пропонує шість різних варіацій власного бачення фотоблогу – які, однак, по суті, є одним трошечки видозміненим шаблоном з невеличкими відмінностями.

Класифікуючи за наведеними вище параметрами, фотоблог з цими (і подібними) шаблонами буде: канонічний, із можливістю публікації фоти через гіперлінк, зі змінним (гнучким) розміром фоти.
Як на мене – якраз те, що треба (справа у тому, що раніше користувався шаблоном який вимагав конкретної ширини фоти у 640 пікселів – що можна легко зрозуміти переглядаючи “ранні” публікації у фотоблозі).

Отже, з чим ми зтикнемося після того як визначимося із конкретним (“своїм”) шаблоном?
У першу чергу з тим, що він вимагатиме, як правило, використання якогось потрібного йому плаґіна; але тут же нам пояснять як його налаштувати – труднощів виникати не має.
Далі – “косметичне” доведення (тут уже кожен блоґєр індивідуально і творчо підходить до справи);
і, головне, – власне, сам порядок публікації.
Якщо ви завантажуєте фоту безпосередньо з локальної машини – як правило, прев’юшка для архіву створиться сама.
Якщо (як у моєму випадку) ми публікуємо через вказання гіперлінка – то маємо одразу мати їх два: перший – сама фота, другий – її прев’юшка (зменшена) для архіву. У мене прев’юшки розміром 128на85 – але розмір може бути який завгодно, і необов’язково вони мають бути однакові (ось бачимо приклад різних прев’юшок і як це виглядатиме).

Сама публікація виглядає наступним чином:
Пишемо назву посту;
У полі контенту – лиш зображення:

Далі – теґи-категорії;
Потім – у тому ж форматі адреса на прев’юшку в полі “EXCERPT”:

Тиснемо “публікувати” – і готово: на головній бачимо останню фоту в повний розмір, у архіві – її прев’юшку.

*****************************************
*****************************************

Ось так: якщо лишнім думки не забивати, то усе досить швидко і просто;
і, звісно ж, потрібно пам’ятати повсякчас (ніяк не втомлюсь це повторювати): фотоблог – це у першу чергу ФОТОГРАФІЇ, а вже у другу-третю-десяту – домени-шаблони-двигунці-платформи тощо.

Отже, фотографічного (і будь-якого іншого також) натхнення нам усім, швидкого автофокусу, влучної експозиції, невмирущого затвора та твердої руки що ніколи не втомиться тримати фотокамеру:)

Як ми вже знаємо, фотоблог може базуватися на абсолютно будь-якій платформі, і розмаїття їх неабияке.

************************
Усе з циклу “Фотоблоги і фотоблоґєрство”:
1. Фотоблоги і фотоблоґєрство: введення в тему
2. Фотоблоги і фотоблоґєрство: порівняння платформ
3. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблоґґєрські спільноти
4. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблог на WordPress
5. Фотоблоги і фотоблоґєрство: монетизація фотоблога та фотоґрафєрської діяльності
************************

Щоб дуже швидко і просто переконатися у цьому – дивимося список фотоблогів у DMOZ (яких тут аж 177). Усі, звісно ж, дивитися толку немає, але якщо переглянути хоча б перші десять-п’ятнадцять – то бачимо:
- є один на двигунцеві Movable Type – НЕ фотоблоговий спеціалізований двигун;
- є один – просто організована трансляція з Флікра;
- є один на вордпресі (але оформлений явно під піксельпост);
- є один взагалі невідомо-що;
- є один на блогєрі!

Тобто – розміїття платформ для фотоблогів, які використовують фотоблогєри у світі, дійсно вражаюче!
Це потрібно усвідомити перш за все – що жоден докладний розбір фотоблогоплатформ не буде і не може бути повним чи вичерпним, а також – що кожен такий розбір буде суб’єктивним.

Разом з тим, багато є спроб виокремити “найпоширеніші” фотоблогоплатформи. Ось, наприклад, тут добродії пропонують нам голосування під назвою “Your favoured photoblog tool“, а як варіанти відповідей – лише “Pixelpost“, “Wordpres“, “Blogspot“, “Aminus3“, “Other“.

З іншого боку – варто подивитися якими платформами користуються наші українські фотоблогєри (що буде досить релевантним для нас, адже можна однозначно стверджувати, що наші вітчизняні люди не будуть іти якимись “дороговартісними” чи надто складними шляхами; з іншого боку – що низькоякісного продукту також переважно не пропонуватимуть).

Для цього звернемося до сервісу coolphotoblogs.com, до розділу “Cool Photography Blogs – Ukraine“, отримуємо 19 таких, що відкриваються; із них – на таких платформах:
1. WordPress (стенделоун) – 6
2. Blogspot (блогоплатформа, не спеціалізована) – 6
3. Pixelpost (стенделоун) – 3
4. Livejournal.com (блогоплатформа, не спеціалізована) – 2
5. Aminus3.com (фотоблогоплатформа, спеціалізована) – 1
6. WordPress.com (блогоплатформа, не спеціалізована) – 1

Із яких, до речі, лише 7 “канонічних” фотоблогів – при цьому маємо змогу спостерігати масу гарних (ДУЖЕ гарних) фотоблогів, організованих довільним чином. Що іще раз говорить нам про велику-превелику умовність поділу блогів на канонічні і неканонічні. Головне – щоб він був гарний, і щоб фоти були гарними.
Звісно, 19 фотоблогів – вибірка не надто репрезентативна, але усе ж я переконаний, що принаймні основні фотоблогоплатформи, які використовуються українцями, вона репрезентує абсолютно чітко і точно. Їхня порівняльна популярність – так, тут її не визначити, тому що на тому ж ЖЖ існує, фактично, дуже багато фотоблогів, які своїми авторами не ідентифікуються як такі і які, звісно ж, ніде по фотоблогєрських спільнотах не зареєстровані.

Також що характерно – ніхто не ідентифікує свої акаунти на Флікрі, яндекс-фотках тощо як фотоблоги; і це таки справедливо і правомірно.

Що ж, розглянемо потенціал усіх найпопулярніших в Україні фотоблогоплатформ, спробуємо порівняти їх за певними ознаками.

1. WordPress (стенделоун).
Що потрібно: власний хостинг, домен, відповідний шаблон оформлення (якщо хочемо канонічний фотоблог; або ж довільний шаблон – якщо ні).
Що дуже важливо для платформи-стенделоуна: дозволяє завантажувати фоти як через сам двигунець до себе на сервер, так і використовувати фоти, розташовані де-інде (я, наприклад, заливаю фоти на яндекс-фоткі, а вже звідти використовую за потребою).
Переваги – дає нам абсолютно увесь інструментарій з управління контентом; гарно усім нам знайомий;
недоліки – має купу “зайвих” з точки зору фотоблогінгу функцій.

ОБОВ’ЯЗКОВО БУДЕ ПУБЛІКАЦІЯ про фотоблог на вордпресі окремо – писати є про що.

2. Blogspot (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – завести акаунт на Blogspot, обрати шаблон оформлення.
Що дуже важливо для не блогоплатформи – можна безкоштовно “прикрутити” нормальне доменне ім’я.
Переваги – дуже просто створити фотоблог, не вимагає жодних витрат.
Недоліки – канонічного фотоблогу тут не зробиш; крім того – жодної фотоблогєрської спільноти тут не знайдете. Фактично отримуєте ізольований фотоблог, який самостійно потрібно інтегрувати до відповідних спільнот. Так, використовуючи стенделоун маємо те саме – але стенделоун при цьому дає нам масу додаткових можливостей, а тут їх усіх просто немає.
Разом з тим – досить популярна серед українців, як бачимо, фотоблогоплатформа.

3. Pixelpost (стенделоун).
Що потрібно – хост, домен, плюс – багато місця на сервері.
Що важливо – це спеціалізована фотоблогоплатформа, розроблена спеціально для ведення фотоблогу. Тут при завантаженні свого фото визначається EXIF-інформація (може виводитися автоматично і чим фоткано, і коли, і якими параметрами тощо). Звісно ж – теґи, РСС, коментування тощо.
ЦЕ БЕЗ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ НАЙПОПУЛЯРНІШИЙ, МАБУТЬ, У СВІТІ спеціалізований фотоблоговий двигунець; дуже популярний на Заході.
Переваги – нічого зайвого, усе зроблено виключно під фотоблог; але для фотоблогу – повний набір опцій. Ніякого фотоблогу, окрім канонічного, тут не зробиш;)
Недоліки – усі фоти мають бути завантажені через двигунець до себе на сервер. Інакше – ніяк. Ось чому, власне, цей двигунець у нас і не надто популярний: навіщо платити більше, коли можна налаштувати вордпрес так, що зовні й не відрізниш від піксельпосту ніколи – і при цьому використовувати самі лиш лінки на фоти; не займаючи на хості зайвого місця?
Так, лиш один недолік – але дуже і дуже для нас істотній.

Ось тут можна побачити як він виглядає “в дії” – і ззовні, і адмінка.

І – так, є й інші спеціалізовані фотоблогові двигунці. Ось, наприклад, photostand.org. Але вони, схоже, не є такими популярними. А популярність для двигунця – це дуже важливо: адже це забезпечує ресурс для його розвитку, плюс – різні плагіни, доповнення, шаблони оформлення тощо.

4. Livejournal.com (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – зареєструватися, обрати (чи написати самим) шаблон оформлення.
Що дуже важливо – це соціалізація, можливість донесення своїх фото до шановної громади прямо в середині платформи. Маючи певну кількість ЖЖ-френдів – певна їх кількість постійно бачитиме у френд-стрічці Ваші фоти.
Переваги – безкоштовність, простота, соціалізація.
Недоліки – канонічного фотоблогу тут не зробиш. Крім того – доменне ім’я буде ЖЖ-шного типу. А ще – купа зайвої реклами.
Загалом – має право на існування, і існує у величезних обсягах (внаслідок популярності ЖЖ-платформи у нас), але таки дійсно: небагато ЖЖ-шних блогів ідентифікуються власниками як саме ФОТОблоги.
Багато навіть можна знайти пречудових ЖЖ-шних спільнот, фактично – колективних фотоблогів.

5. Aminus3.com (фотоблогоплатформа, спеціалізована).
Дійшли до дуже цікавого і відносно нового.
Що потрібно – зареєструватися (це дуже просто і швидко), налаштувати свій профіль, обрати шаблон оформлення (досить широкий вибір); почати постити свої фоти.
Що дуже важливо – це спеціалізована фотоблогєрська спільнота. Тобто донесення до цільової громади колег своїх фотографій дуже просте; мало того – на головній виводяться і останні популярні фотографії, і останні коментарі.
Переваги – безкоштовність, спеціалізованість, наявність спільноти колег-однодумців; гарне фотоблогєрське оформлення шаблонів. ТАКОЖ виводить EXIF-інформацію, при завантаженні фоти можна проставити водяні знаки, додати різні ефекти тощо: усі потужні інструменти в наяві.
Недоліки – доменне ім’я у вигляді www.yourname.aminus3.com. Чесне слово – я вважаю, що могли б придумати якись набагато приглядніший домен другого рівня, якись цікавіший, більш фотографєрський… чи навіть фотоблогєрський.
Загалом – дуже цікавий спеціалізоаваний сервіс, варто звернути увагу!

Ось, наприклад, я тут зареєструвався і додав для проби одну фоту, дивимось – http://bezlimitchyk.aminus3.com/: як бачимо, зображення виводить із шириною 800 (завантажував оригінал). Праворуч – EXIF data, теґи; внизу – форма для коментування. Втім, це – лиш дефалтовий шаблон, а їх тут ой як багато.
Що ще позитивно – коли додаєш фоту, обираєш одну із запропонованих категорій; виходить – коли хтось шукатиме цю категорію, то Вашу фоту також виведе (ця уніфікація – це дуже добре, адже кожен ту саму по суті категорію назве для себе якось по-іншому).

Цікаво реалізовано архів; у мене архів, певна річ, дивитися не варто (одна лиш фота..), а ось тут дивимось: і пошук, і РСС, і теґи, і коментарі, і назви фот за категоріями – усе дуже цікаво і органічно розмістилося на одній сторінці.

Ще – дуже цікавий оцей їх розподіл за “днями”: у архіві, як бачимо, пише також, наприклад, фота така-то: день 148. Такий собі натяк на “літописність” якусь певну… цікаво, досить цікаво.

Тобто структурування і каталогізація фотографій та фотоблогєрів дуже гарно реалізовані: і за категорією (уніфікована система категорій, про це вже згадували), і за теґами, і за КОЛЬОРОМ, і за датою!
А фотоблогєрів – топ, найновіші, за КРАЇНОЮ.

Разом з тим – на сервісі лише 30 українських фотоблогєрів.

Загалом – враження виключно позитивні. Шкода лиш, що ця доменна адреса така “цікава”…

6. WordPress.com (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – зареєструватися, налаштувати профіль, обрати ШАБЛОН (серед яких є і один спеціалізований фотоблогєрський!).
Що важливо – можна (НЕ безкоштовно) прикрутити доменне ім’я, є певний (обрізаний..) інструментарій з арсеналу двигунця вордпрес, є натяки на комунікацію в середині спільноти (хоча Україна тут якось майже зовсім не представлена…). Фоти можна заливати як на сервер сервісу, так і постити через посилання на фоти.
Переваги – безкоштовність, багато налаштувань з арсеналу вордпресівського двигунця, можливість (потенційна) комунікації в середині сервісу. А ГОЛОВНЕ – є дуже навіть непоганий спеціалізований фотоблогєрський шаблон, який видасть абсолютно канонічний вигляд і функціонал фотоблогу.
Недоліки – і вордпрес обмежений конкретно, і доменне ім’я буде вигляду www.youname.wordpress.com; а якщо змінити – то це не безкоштовно.

Тепер – нюанси (ВАЖЛИВІ).
На прикладі створеного мною для проби фотоблогу kolyorove.wordpress.com.
Фотоблогова тема оформлення – це Monotone by Noel Jackson / eight6. A photo blogging theme. Colors change to match the photo.
І дійсно – тема сама міняє колір фону залежно від кольорів на фоті: клікаємо на попередні фотографії і бачимо як тема то світленька, то коричнева, то синенька тощо.

Тут можемо побачити цікаву річ: у формі додавання публікації просто під фотою пишемо будь-що стосовно неї (чи навіть НЕ стосовно..) – і усе це буде розташовано нижче, під назвою фоти. У цьому випадку це “От настав час подивитися де воно текст розмістить і як воно…..”
Я б сказав – це класно.

Фоти можна як заливати на їхній сервер, так і публікувати з лінків на сторонньо розміщені фоти. АЛЕ безкоштовно можна використати лише 3000 мегабайтів їхнього простору!
АЛЕ- є різниця у цьому конкретному випадку яким чином завантажено фоти: дивимося на сторінку архіву, і можемо помітити, що прев’юшки – це або просто ПОВНОРОЗМІРНА ЗМАСШТАБОВАНА ФОТА (тобто трафіку їстиме відповідно!), або таки дійсно менша прев’юшка.
Суть ось у чому: якщо фота завантажена через сервіс і розташована тут же на їхньому сервісі – то формується її прев’юшка (розмір якої можемо задавати в опціях); тут це, наприклад, афіша – прев’юшка якої у розмірі 125*176 змасштабована до 53*75. А УСІ ІНШІ – це повнорозмірні зображення, просто змасштабовані.
Що означає наступне: якщо таких буде багато (наприклад, в архіві буде понад 100 фот не залитих на вордпрес.ком, а взятих зі стороннього сервісу і тут опубліковані лише через посилання на фоту) – то сторінка архіву важитиме багато.

===========================

Ось, власне, і усе, що хотілося донести до шановного панства з приводу фотоблогових платформ.
ДУЖЕ хочеться ще раз наголосити:

скільки є на світі двигунців і скільки є на світі різного роду блогоплатформ – стільки є й ФОТОблогових платформ. Тому що де можна додати зображення – там можна організувати й фотоблог.

І на початку публікації ми мали змогу у цьому дуже гарно переконатися.
Але разом з тим – як бачимо, наш, український сегмент мережі презентує нам переважно фотоблоги саме на розглянутих платформах; і це дуже обумовлено самими властивостями наших мережевих приференцій: так, той же ЖЖ у багатьох країнах є ЗОВСІМ непопулярним – відповідно, ніхто там у ЖЖ собі фотоблога й не облаштує. В той час як у нас ЖЖ – дуже поширений, як наслідок – маса фотографій, маса тематичних спільнот тощо.

Крім того – наведеної інформації абияк абсолютно вистачить для обрання фотоблогової платформи за будь-якою із релевантних ознак, за власними уподобаннями.

Головне – любити фотографію, любити фотографувати, насолоджуватися процесом; тоді – на будь-якій платформі (навіть на найекзотичнішій та найдивовижнішій) можна буде облаштувати собі дуже гарного фотоблога.

========================

Усім – натхнення, чудових осінніх фотографій, і – до скорих (сподіваюсь) зустрічей!:)