Your Journal - Your Money або ЖЖ зафрендив Гугла

Насправді, новина дуже коротенька і простенька:

у ЖЖ тепер можна буде завішати собі гугл адсенс (як на blogspot.com).
Для цього треба:

1. A paid account on LiveJournal: If you don’t have one, click here (it costs from $19.95/year).

2. Next, click here to sign up for a Google AdSense account or to associate your existing AdSense account with your LiveJournal account.


3. Complete the easy sign-up process and choose the type of ads you wish to display.


4. Keep posting and start earning extra income now.

Ще - We’re really proud to be in partnership with Google. You can read more about it here.

В принципі - ДАВНО потрібно було це зробити: може, менше би джинси по ЖЖ бігало (хоча - сумніваюся…); словом - можна буде ЖЖшнікам трошки на адсенсі заробити.
З чим їх, ЖЖшніків, щиро і вітаємо:)

Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика

Останні тижня півтора мав тісне спілкування з представниками однієї з наших вітчизняних корпорацій з приводу опублікованої в одному з моїх блогів статті про одну з їхніх торгових марок (як уже казав - люблю каламбури:)))) ).

Суть справи була ось в чому: пост написаний ще восени минулого року, в ньому - приклад заказної “чорнухи” на цю торгову марку, одразу ж - офіційне спростування, надане прес-службою корпорації.
ПЕРЕД усім цим (і в самій назві посту) - чітка інформація про те, що це приклад недобросовісної конкуренції і заказухи в чистому вигляді.

Десь тепер за певними пошуковими запитами цей мій пост потрапив у топ видачі гугла. І незважаючи на зміст публікації - викликав певну кількість телефонних дзвінків до гарячої лінії корпорації із запитаннями і посиланням на саме цю публікацію.

Були і офіційні скарги моєму хосту (TutHost; реферальний лінк - TutHost), про що додам кілька слів у кінці; і телефонні розмови з маркетологами та юристами; і тривалі перемовини.

Ось що хочу донести до громади: в таких випадках особам, які хочуть прибрати публікацію з Вашого блогу (далі - позивач), потрібно не лише це - а потрібно ще й якнайшвидше видалення цього контенту із пошукової видачі (в тому числі й з КЕШу);
і якщо першого можна досягнути через наїзди на хост - то другого не знаю: якщо з самого блогу видалити контент - то які далі можуть бути претензії, які важелі впливу на блогера?

Крім того - хто тоді заборонить блогерові розповісти про усе, що сталося, по усіх соціалках, блогохостингах тощо? А це, мабуть, не та реклама, яку хоче бачити позивач.

Тобто або-або: або позивач вважає Вашу публікацію незаконною, і такою, що порушує національне законодавство і його права - і тоді може сміливо йти до суду і шукати правди; в такому випадку він дійсно позивач.
Або - він хоче, щоб просто якнайшвидше оцей контент зник з усюди звідки тільки можна; в такому випадку він - не позивач, а особа, яка хоче отримати від Вас ряд послуг;
погодьтесь, це вже звучить зовсім по-іншому, і тут позивач автоматично перетворюється на потенційного роботодавця.
Погодьтесь, усе абсолютно справедливо (звісно, якщо публікації не постяться завідомо з метою викликання подібної реакції з боку тих, кому вони заважають - це вже неетично)!

На практиці, звісно, обидва ці “або” найчастіше з’являються одночасно: з одного боку на блогєра тиснуть погрозами судових позовів та скаргами до хосту; з іншого - пропонують якось “залагодити” справу в обмін на задоволення “Ваших побажань”.
При чому це, як правило, різні люди - ну, усі бачили фільми, знаємо шо таке “хороший-поганий поліцейський”;)
І це - абсолютно одночасно: в якись момент Ви абсолютно упевнені, що домовився із одним представником позивача; а вже наступного - інший телефонує і каже, що вже відіслав скаргу Вашому хосту, усе це в загрозливих тонах і т.д. і т.п.
При чому “перший” представник за хвилину стверджує, що абсолютно не поінформований про дії “другого”, і що то, вибачте, просто нерви - справа складна, начальство тисне і все таке.

ЯКЩО усе ж позивач є не позивачем, а замовником Ваших послуг, то він хоче наступного:

1. Видалення публікації (в різних варіаціях: чи повне видалення, чи заміна на інший контент тощо)
2. Видалення кешу, а ще краще і усьої цієї сторінки з видачі гугла (це дуже легко, виявляється, можна зробити через http://www.google.com/webmasters/ - раніше цього не знав, думав, треба ждати доки гугл сам побачить шо сторінка змінилася і змінить видачу).

Ось, власне, й усе.

Ціна питання - абсолютно договірна.
У моєму випадку - 1000 гривень.
Яку мені переказали на картковий рахунок і яку я перше зняв у банкоматі.

ПІСЛЯМОВА

Я отепер думаю: а якби почалася рубка і все цивілізованим чином не вирішилося? Тоді без підтримки колег-блогєрів аж ніяк не обійшлося б…
Звідки перший висновок: блогєр блогєра має підтримати (принаймні інформаційно!) в будь-якій з подібних ситуацій “наїзду” на контент - адже тоді можна спричинити такий розголос справи, що позивач не радий буде такій рекламі.
Другий висновок (і порада) - у випадку “наїзду” не лякатися: навіть якщо хост заблокує ваш аккаунт, навіть якщо що б не сталося - завжди є ЖЖ, є вордпрес.ком, є вконтакті, є фейсбуки, є хай5, є тематичні форуми, є конкуренти і природні недоброзичливці позивача, є, врешті-решт, колеги-блогєри; а разом це - ого-го яка інформаційна площадка!
Третій висновок (і порада) - в разі переходу до відкрито військових дій краще публікацію у себе в блозі таки видалити (можливо, замінивши на інформацію про те, що відбувається): в такому випадку позивач не може наїхати ані на Ваш хост, ані на Вас через суд - в той же час як Ви маєте усю повноту доступних засобів для ведення інформаційної війни.
Публікацію, наприклад, можна розмістити десь так, звідки ніхто ніколи її видалити не зможе, або якщо і зможе - то дуже нескоро; і просто поширити інформацію про останні події з посиланням на неї; крім того - цей лінк можна розкрутити через різного роду біржі, через публікації в блогах колег-блогєрів; розмістити інформацію про це на цілій купі тематичних форумів, розіслати мейли конкурентам позивача з інформуванням про усе, що відбувається; кинути цього лінка в коменти до усіх тематичних постів у блогах з першої сотні видачі гугля за певними пошуковими запитами, і ще багато-багато-багато іншого…
Хоча перед цим ніщо не заважає Вам проконсультуватися з юристом на рахунок того чи дійсно є до чого приколупатися в статті; як варіант - змінити її таким чином, щоб зміст посту залишився таким же, а форма - з точки зору нашого законодавства - кришталево чистою.

Кілька слів, як і обіцяв, про хост.
Як лиш представники позивача подали скаргу моєму хосту - той зразу мене про це повідомив, додав повний текст самої скарги; і запросив три доби на якись коментар з мого боку.
Коментар він, правда, отримав одразу ж - і впродовж усіх перипетій я тримав свій хост в курсі подій.
Я не знаю як в подібних ситуаціях чинять інші хости - але до реакції мого (TutHost; реферальний лінк - TutHost) жодних претензій.

Краще, звісно, з такими моментами не стикатися (або стикатися - лиш на свою користь;) ), але - ніхто, як то кажуть, не застрахований.
Нариватися - не потрібно; але й відступати у випадку наїзду передчасно також не варто.
УСПІХІВ!

twitter.com вже легко монетизується через blogun.ru:)

Раніше не монетизувався - а тепер вже монетизується.
Тепер через блогун взагалі МОНЕТИЗУЄТЬСЯ УСЕ, КУДИ МОЖНА ПИСАТИ ХОЧ КІЛЬКА СЛІВ:)

В твіттері, правда, вочевидь, можливі лише оплачені пости: бо як розмежувати з тих 120 символів “краткій абзор” та “постовий” - …
Комедія одна короче:)

Комедія - але лиш з одного боку; бо з іншого - мабуть, довіра до соціальних медіа УЖЕ зовсім не така як була, і все продовжує і продовжує падати.

Оці всякі “рекомендаційні пости” яким співали хвалебні оди ще не так давно - мовляв, кому довіряє людина - бігбордові, олександру сосісу в тєлєвізорі чи авторитетному блогєрові який “собі от купив ноутбука, жбурляв з 15-го поверху, а тому хоть би шо. от і фотки виклав навіть:)”?

Певна річ - блогєрові, ЖЖ-френду, колєгові з однокласніків-вконтактьорів, фейсбуків, майлівів, конектів, спільноти анонімних онаністів тощо.
Але то, знаєте, таке діло - раз повірив, другий, третій, сто третій… А там дивишся - той блогєр бідний за місяць таке враження шо придбав собі кілька тракторів, замовив ремонт у квартирі, хаті в селі, стодолі, стайні, зробив собі кілька пластичних операцій делікатного пляну і ттттттддддд.

Кожному зрозуміло: кожен суб’єкт як такий має якись рівень довіри; так-от, схоже на те, що тепер він, мабуть, починає вже закінчуватися (або закінчився давно - лиш рекламщики бо то їм вигідно продовжують співати тоненькими голосочками фальшиві партії).

Загальне враження: мережа реально перенасичена рекламою. А там де її забагато - відбувається адаптація: на неї вже ніхто не звертає увагу, її коефіцієнт корисної дії, відповідно, падає.
Що, в принципі, не так важливо: головне, щоб рекламщик зміг довести замовнику, шо та реклама є ефективною, усе решта - не так важливо;)

Так до чого це я веду?
Десь півроку тому подивився в телевізорі шо якась компанія плотить людям гроші за наступну річ: люди приходять, розсідаються кріслами, жують поп-корн, І ДИВЛЯТЬСЯ РЕКЛАМУ - за це отримують гроші:)
Дійсно - навіщо оті качєлі типу “як зацікавити лоха”, як заставити не перемикати канали під час реклами тощо?
Дайте напряму гроші і люди будуть дивитися рекламу. Усе стане ще зрозумілішим і простішим: ЇХНІ же гроші, тобто споживачів, будуть частково повертатися до них за те, щоб вони дивилися рекламу:)

Нє, реально - монетизація-рекламізація мережі починає набирати критичної маси.
Ярослав от каже - так і так, позитивним є розвиток ринку і все таке, а там вже кожен на своєму рівні може регулювати чи обвішувати свій ресурс рекламою шо ялиночку чи якось скромніше це робити.

Так-то так, але якшо залишити це на розсуд саме широкого загалу - боюся, прогнози тоді складати неважко:)

А твіттер… це вже також, по-моєму, перебор: НУ КУДИ ТАМ ПОСТОВІ ТИКАТИ???