Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика
Суть справи була ось в чому: пост написаний ще восени минулого року, в ньому – приклад заказної “чорнухи” на цю торгову марку, одразу ж – офіційне спростування, надане прес-службою корпорації.
ПЕРЕД усім цим (і в самій назві посту) – чітка інформація про те, що це приклад недобросовісної конкуренції і заказухи в чистому вигляді.
Десь тепер за певними пошуковими запитами цей мій пост потрапив у топ видачі гугла. І незважаючи на зміст публікації – викликав певну кількість телефонних дзвінків до гарячої лінії корпорації із запитаннями і посиланням на саме цю публікацію.
Були і офіційні скарги моєму хосту (TutHost; реферальний лінк – TutHost), про що додам кілька слів у кінці; і телефонні розмови з маркетологами та юристами; і тривалі перемовини.
Ось що хочу донести до громади: в таких випадках особам, які хочуть прибрати публікацію з Вашого блогу (далі – позивач), потрібно не лише це – а потрібно ще й якнайшвидше видалення цього контенту із пошукової видачі (в тому числі й з КЕШу);
і якщо першого можна досягнути через наїзди на хост – то другого не знаю: якщо з самого блогу видалити контент – то які далі можуть бути претензії, які важелі впливу на блогера?
Крім того – хто тоді заборонить блогерові розповісти про усе, що сталося, по усіх соціалках, блогохостингах тощо? А це, мабуть, не та реклама, яку хоче бачити позивач.
Тобто або-або: або позивач вважає Вашу публікацію незаконною, і такою, що порушує національне законодавство і його права – і тоді може сміливо йти до суду і шукати правди; в такому випадку він дійсно позивач.
Або – він хоче, щоб просто якнайшвидше оцей контент зник з усюди звідки тільки можна; в такому випадку він – не позивач, а особа, яка хоче отримати від Вас ряд послуг; погодьтесь, це вже звучить зовсім по-іншому, і тут позивач автоматично перетворюється на потенційного роботодавця.
Погодьтесь, усе абсолютно справедливо (звісно, якщо публікації не постяться завідомо з метою викликання подібної реакції з боку тих, кому вони заважають – це вже неетично)!
На практиці, звісно, обидва ці “або” найчастіше з’являються одночасно: з одного боку на блогєра тиснуть погрозами судових позовів та скаргами до хосту; з іншого – пропонують якось “залагодити” справу в обмін на задоволення “Ваших побажань”.
При чому це, як правило, різні люди – ну, усі бачили фільми, знаємо шо таке “хороший-поганий поліцейський”;)
І це – абсолютно одночасно: в якись момент Ви абсолютно упевнені, що домовився із одним представником позивача; а вже наступного – інший телефонує і каже, що вже відіслав скаргу Вашому хосту, усе це в загрозливих тонах і т.д. і т.п.
При чому “перший” представник за хвилину стверджує, що абсолютно не поінформований про дії “другого”, і що то, вибачте, просто нерви – справа складна, начальство тисне і все таке.
ЯКЩО усе ж позивач є не позивачем, а замовником Ваших послуг, то він хоче наступного:
1. Видалення публікації (в різних варіаціях: чи повне видалення, чи заміна на інший контент тощо)
2. Видалення кешу, а ще краще і усьої цієї сторінки з видачі гугла (це дуже легко, виявляється, можна зробити через http://www.google.com/webmasters/ – раніше цього не знав, думав, треба ждати доки гугл сам побачить шо сторінка змінилася і змінить видачу).
Ось, власне, й усе.
Ціна питання – абсолютно договірна.
У моєму випадку – 1000 гривень.
Яку мені переказали на картковий рахунок і яку я перше зняв у банкоматі.
ПІСЛЯМОВА
Я отепер думаю: а якби почалася рубка і все цивілізованим чином не вирішилося? Тоді без підтримки колег-блогєрів аж ніяк не обійшлося б…
Звідки перший висновок: блогєр блогєра має підтримати (принаймні інформаційно!) в будь-якій з подібних ситуацій “наїзду” на контент – адже тоді можна спричинити такий розголос справи, що позивач не радий буде такій рекламі.
Другий висновок (і порада) – у випадку “наїзду” не лякатися: навіть якщо хост заблокує ваш аккаунт, навіть якщо що б не сталося – завжди є ЖЖ, є вордпрес.ком, є вконтакті, є фейсбуки, є хай5, є тематичні форуми, є конкуренти і природні недоброзичливці позивача, є, врешті-решт, колеги-блогєри; а разом це – ого-го яка інформаційна площадка!
Третій висновок (і порада) – в разі переходу до відкрито військових дій краще публікацію у себе в блозі таки видалити (можливо, замінивши на інформацію про те, що відбувається): в такому випадку позивач не може наїхати ані на Ваш хост, ані на Вас через суд – в той же час як Ви маєте усю повноту доступних засобів для ведення інформаційної війни.
Публікацію, наприклад, можна розмістити десь так, звідки ніхто ніколи її видалити не зможе, або якщо і зможе – то дуже нескоро; і просто поширити інформацію про останні події з посиланням на неї; крім того – цей лінк можна розкрутити через різного роду біржі, через публікації в блогах колег-блогєрів; розмістити інформацію про це на цілій купі тематичних форумів, розіслати мейли конкурентам позивача з інформуванням про усе, що відбувається; кинути цього лінка в коменти до усіх тематичних постів у блогах з першої сотні видачі гугля за певними пошуковими запитами, і ще багато-багато-багато іншого…
Хоча перед цим ніщо не заважає Вам проконсультуватися з юристом на рахунок того чи дійсно є до чого приколупатися в статті; як варіант – змінити її таким чином, щоб зміст посту залишився таким же, а форма – з точки зору нашого законодавства – кришталево чистою.
Кілька слів, як і обіцяв, про хост.
Як лиш представники позивача подали скаргу моєму хосту – той зразу мене про це повідомив, додав повний текст самої скарги; і запросив три доби на якись коментар з мого боку.
Коментар він, правда, отримав одразу ж – і впродовж усіх перипетій я тримав свій хост в курсі подій.
Я не знаю як в подібних ситуаціях чинять інші хости – але до реакції мого (TutHost; реферальний лінк – TutHost) жодних претензій.
Краще, звісно, з такими моментами не стикатися (або стикатися – лиш на свою користь;) ), але – ніхто, як то кажуть, не застрахований.
Нариватися – не потрібно; але й відступати у випадку наїзду передчасно також не варто.
УСПІХІВ!
