Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика

Останні тижня півтора мав тісне спілкування з представниками однієї з наших вітчизняних корпорацій з приводу опублікованої в одному з моїх блогів статті про одну з їхніх торгових марок (як уже казав - люблю каламбури:)))) ).

Суть справи була ось в чому: пост написаний ще восени минулого року, в ньому - приклад заказної “чорнухи” на цю торгову марку, одразу ж - офіційне спростування, надане прес-службою корпорації.
ПЕРЕД усім цим (і в самій назві посту) - чітка інформація про те, що це приклад недобросовісної конкуренції і заказухи в чистому вигляді.

Десь тепер за певними пошуковими запитами цей мій пост потрапив у топ видачі гугла. І незважаючи на зміст публікації - викликав певну кількість телефонних дзвінків до гарячої лінії корпорації із запитаннями і посиланням на саме цю публікацію.

Були і офіційні скарги моєму хосту (TutHost; реферальний лінк - TutHost), про що додам кілька слів у кінці; і телефонні розмови з маркетологами та юристами; і тривалі перемовини.

Ось що хочу донести до громади: в таких випадках особам, які хочуть прибрати публікацію з Вашого блогу (далі - позивач), потрібно не лише це - а потрібно ще й якнайшвидше видалення цього контенту із пошукової видачі (в тому числі й з КЕШу);
і якщо першого можна досягнути через наїзди на хост - то другого не знаю: якщо з самого блогу видалити контент - то які далі можуть бути претензії, які важелі впливу на блогера?

Крім того - хто тоді заборонить блогерові розповісти про усе, що сталося, по усіх соціалках, блогохостингах тощо? А це, мабуть, не та реклама, яку хоче бачити позивач.

Тобто або-або: або позивач вважає Вашу публікацію незаконною, і такою, що порушує національне законодавство і його права - і тоді може сміливо йти до суду і шукати правди; в такому випадку він дійсно позивач.
Або - він хоче, щоб просто якнайшвидше оцей контент зник з усюди звідки тільки можна; в такому випадку він - не позивач, а особа, яка хоче отримати від Вас ряд послуг;
погодьтесь, це вже звучить зовсім по-іншому, і тут позивач автоматично перетворюється на потенційного роботодавця.
Погодьтесь, усе абсолютно справедливо (звісно, якщо публікації не постяться завідомо з метою викликання подібної реакції з боку тих, кому вони заважають - це вже неетично)!

На практиці, звісно, обидва ці “або” найчастіше з’являються одночасно: з одного боку на блогєра тиснуть погрозами судових позовів та скаргами до хосту; з іншого - пропонують якось “залагодити” справу в обмін на задоволення “Ваших побажань”.
При чому це, як правило, різні люди - ну, усі бачили фільми, знаємо шо таке “хороший-поганий поліцейський”;)
І це - абсолютно одночасно: в якись момент Ви абсолютно упевнені, що домовився із одним представником позивача; а вже наступного - інший телефонує і каже, що вже відіслав скаргу Вашому хосту, усе це в загрозливих тонах і т.д. і т.п.
При чому “перший” представник за хвилину стверджує, що абсолютно не поінформований про дії “другого”, і що то, вибачте, просто нерви - справа складна, начальство тисне і все таке.

ЯКЩО усе ж позивач є не позивачем, а замовником Ваших послуг, то він хоче наступного:

1. Видалення публікації (в різних варіаціях: чи повне видалення, чи заміна на інший контент тощо)
2. Видалення кешу, а ще краще і усьої цієї сторінки з видачі гугла (це дуже легко, виявляється, можна зробити через http://www.google.com/webmasters/ - раніше цього не знав, думав, треба ждати доки гугл сам побачить шо сторінка змінилася і змінить видачу).

Ось, власне, й усе.

Ціна питання - абсолютно договірна.
У моєму випадку - 1000 гривень.
Яку мені переказали на картковий рахунок і яку я перше зняв у банкоматі.

ПІСЛЯМОВА

Я отепер думаю: а якби почалася рубка і все цивілізованим чином не вирішилося? Тоді без підтримки колег-блогєрів аж ніяк не обійшлося б…
Звідки перший висновок: блогєр блогєра має підтримати (принаймні інформаційно!) в будь-якій з подібних ситуацій “наїзду” на контент - адже тоді можна спричинити такий розголос справи, що позивач не радий буде такій рекламі.
Другий висновок (і порада) - у випадку “наїзду” не лякатися: навіть якщо хост заблокує ваш аккаунт, навіть якщо що б не сталося - завжди є ЖЖ, є вордпрес.ком, є вконтакті, є фейсбуки, є хай5, є тематичні форуми, є конкуренти і природні недоброзичливці позивача, є, врешті-решт, колеги-блогєри; а разом це - ого-го яка інформаційна площадка!
Третій висновок (і порада) - в разі переходу до відкрито військових дій краще публікацію у себе в блозі таки видалити (можливо, замінивши на інформацію про те, що відбувається): в такому випадку позивач не може наїхати ані на Ваш хост, ані на Вас через суд - в той же час як Ви маєте усю повноту доступних засобів для ведення інформаційної війни.
Публікацію, наприклад, можна розмістити десь так, звідки ніхто ніколи її видалити не зможе, або якщо і зможе - то дуже нескоро; і просто поширити інформацію про останні події з посиланням на неї; крім того - цей лінк можна розкрутити через різного роду біржі, через публікації в блогах колег-блогєрів; розмістити інформацію про це на цілій купі тематичних форумів, розіслати мейли конкурентам позивача з інформуванням про усе, що відбувається; кинути цього лінка в коменти до усіх тематичних постів у блогах з першої сотні видачі гугля за певними пошуковими запитами, і ще багато-багато-багато іншого…
Хоча перед цим ніщо не заважає Вам проконсультуватися з юристом на рахунок того чи дійсно є до чого приколупатися в статті; як варіант - змінити її таким чином, щоб зміст посту залишився таким же, а форма - з точки зору нашого законодавства - кришталево чистою.

Кілька слів, як і обіцяв, про хост.
Як лиш представники позивача подали скаргу моєму хосту - той зразу мене про це повідомив, додав повний текст самої скарги; і запросив три доби на якись коментар з мого боку.
Коментар він, правда, отримав одразу ж - і впродовж усіх перипетій я тримав свій хост в курсі подій.
Я не знаю як в подібних ситуаціях чинять інші хости - але до реакції мого (TutHost; реферальний лінк - TutHost) жодних претензій.

Краще, звісно, з такими моментами не стикатися (або стикатися - лиш на свою користь;) ), але - ніхто, як то кажуть, не застрахований.
Нариватися - не потрібно; але й відступати у випадку наїзду передчасно також не варто.
УСПІХІВ!

12 Comments

  1. podarok:

    Хороше закінчення справи!
    Заставляє всіх задуматись про те, що пишемо на сторінках власних сайтів…
    І особливо в випадку саме комерційних матеріалів…

  2. g_i:

    Так, дійсно: просто якщо одразу ж на перший погляд видко, шо публікація - повний лівак, і це явно незаконне шось; то тоді нема чого рипатися.
    А якшо контент - якісний, якшо з усіма поясненнями і все таке - то тоді є сенс вимагати оплату своїх послуг:)

    З іншого боку - я не пам’ятаю, шоби у нас в уа-блогосфері траплялися війни саме блогєра із кимось великим і сильним: усе ж цікаво який ресурс може потенційно задіяти блогєр на захист своїх інтересів

  3. jin:

    Вітаю з хорошим (для тебе) вирішенням справи

  4. чайник:

    Тю, на рівному місці заробив штуку гривень, вітаю:)

  5. g_i:

    Дякую!
    справа вирішилася досить гарно лише через те, шо стаття дійсно не була чорнухою-заказухою, і шодо її змісту можна було би доооовго сперечатися і так і не довести шо вона таки порушує законодавство і права корпорації.
    тому вона і вирішилася більш-менш позитивно (думаю, хтось пошустріший на моєму місці взяв би за це набагато більше).

    ну чому на рівному місці? тут я вже не згоден:) нічо не на рівному місці…

  6. mr.petruccio:

    Пам’ятаю восени 2007 року одна українська горілчана компанія через неправдиві дописи в її бік в судовому порядку інтернет провайдерам надавати доступ до Blogger.com, правда тоді потім все вирішилося добре.

  7. g_i:

    Це добре, що вирішилося добре:)
    Просто “неправдиві дописи” - це така штука: де грань між “неправдиві” і “нам, компанії, це не подобається”?
    Коли контент однозначно неправдивий - дійсно, все зрозуміло.
    Але коли він зовсім не має на меті нічого такого, і ще й пояснює усе це попередньо - то можна довго сперечатися.

    Ну Blogger.com - ок, але ж ще є багато різних сервісів; до усіх - якшо і вийде заборонити, так скільки ж це часу займе? Один заборонив, дивишся - те саме з’явилося на іншому…
    В такому випадку дійсно краще якось домовлятися:)

  8. jin:

    про блоггерс, то це було так, тільки рішення суду виконав лише львівський Фарлеп :) І то дуже простим способом, який юзери могли легко обійти

  9. g_i:

    Таке враження, шо наші СУДИ І ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ взагалі без поняття шо таке інтернет, шо таке інтернет-ресурси, провайдери тощо.
    От уявіть собі: в Запоріжжі якись суддя бере і ухвалює рішення, в якому не в змозі зрозуміти і половини написаного:))))

    Та і “Хортиця” цим ділом конкретно лоханулася дійсно - якшо виходити на РОСІЙСЬКИЙ ринок, то нашо перекривати доступ до “чорнухи” на території України, якшо потрібно шоби РОСІЯНИ не виділи того?
    Плюс - цим усім лише шум підняли, а толку - нуль.

    Ну і львівська філія провайдера також ВІДСМАЛИЛА ПО-ЧОРНОМУ:))))))))

    Гуляй-поле, короче, а не мережа:)

  10. yAnTar:

    Добре,що все добре обійшлося.
    Памятаю Галка судилася з газетою “Високий Замок” (і виграла справу) за статтю, що плитка шоколаду корисніша за філіжанку кави, хоча в статті жодних назв не згадувалось.

  11. g_i:

    ого, нічого собі!
    але то процес судовий був більше “іміджевий”, би нагадати про себе і пошуміти; тут публікація в газеті дійсно жодним чином галці напряму не шкодила (чи, верніше, посадовці з “галки” розуміли, що стаття не шкодить);
    і “галку”, мабуть, строки не піджимали з цим - тут вони могли судитися хоч роками; і в будь-якому випадку досягли б запланованих результатів: ПОШУМІЛИ:)

    хоча - так, звісно: дійсно, ДОБРЕ, ШО ВСЕ ДОБРЕ ОБІЙШЛОСЯ:)

  12. 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #43 | Українська блогосфера:

    [...] Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика. Як завжди неперевершена за стилем викладу стаття у блозі Миколи Костиняна. З неї ви дізнаєтеся, що можна вчинити, якщо те, що ви опублікували у своєму блозі, не сподобалося якійсь великій „шишці”. [...]

Leave a comment


Також по темі