Філософія блогу

Три роки тому думки з приводу блогоплатформ були такі, рік тому – трошки інакші;а тут взяв участь в дискусії “Інформпростір під впливом соцмедіа. Як змінюється журналістика” від Текстів.орг.уа та МедіаНексту; і почув уголос те, що давно уже літає поміж нас, але назвати це руки не доходили.
репортаж з події від Білозерської,
стенографія від Текстів.

Цитата Віталія Мороза:

Блогери – це всі ті, хто створюють контент на майданчиках, де вони самостійно реєструються. Користувачі ФБ і твіттеряни – теж блогери.

ось воно:) і я з цим уже згоден. Відповідно – усі ті майданчики є платформами для блогів.
Ми не бачимо там традиційних атрибутів блогу – архіву, тегів (десь уже починаються на ФБ) і навігації взагалі, подекуди толкового пошуку немає (ФБ), ніяких тобі обмінів лінками, та ще й обмеження довжини повідомлень, ну й “блог” взагалі ніде не фігурує (у твіттері – мікроблог ніби, ФБ – взагалі соцмережа).

Зберігся лише один атрибут: хронологічна послідовність публікацій; мабуть, усе інше – тепер уже змінні величини. Можуть бути, можуть не бути – це усе одно “блог” у нинішньому широкому розімінні, а ще у ширшому – “МЕДІА”.

Власне, цього слід було ждати (та й ждали, теж десь тут було про це) – блогосфера розчинилася у новому, де вона тепер, де її межі, та й навіщо її вже визначати окремо – дурні непотрібні запитання.
Усе змішалося, переплелося, й інтерес до цього усього хіба чисто академічний;
хто має блог – лінки на нові публікації усе одно, як правило, з’являються на ФБ та у твіттері; тобто читати РСС-ку якось уже й не так зручно: краще фб-сторінку лайкнути, чи із цікавим блогером затоваришувати там же, зафоловити у твіттері – так воно якось швидше, органічніше.
Та й відкоментити швидше і простіше прямо тут у ФБ – а не в блозі: сповіщення зручніше отримувати, лайкати можна, розшарити, особисте повідомлення авторові написати.

Скажу чесно, я тепер відслідковую усе через ФБ, в тому числі й блогові записи; це не значить, що ФБ поглинув блоги – просто він став надбудовою і місцем для фільтрування: бачу автора й назву посту, кілька слів анонсу – приймаю рішення чи цікаво читати далі; якщо ні – просто крутиш стрічку далі й усе (а в РСС-рідері не так само було?..).

Мабуть, час починати говорити про те, що блогосфери як такої (якою ми звикли її розуміти) немає;
є місця для публікування інформації – їх повно, користуйся зручним для тебе;
і – є архітектура інформаційного простору, тобто способи взаємодії, пошуку, структурування, “доставки” інформації.

Блогосфера раніше сама була і місцем для збереження й оприлюднення інформації – і такою собі впорядкованою структурою-архітектурою: різні рейтинги, топи, списки блогів, ті самі РСС-стрічки, френд-стрічки (а то й закладки у браузері) тощо.
Тобто в середині блогосфери можна було і опублікувати, і поширити інформацію, і забезпечити відсів, інтерактив та усе необхідне.

Тепер блогосфера все більше залишається лише місцем для фізичного збереження: поширення, відсів, інтерактив, тобто уся та система взаємозв’язків інформаційного простору – переходить до нових сервісів (серед яких і твіттер з ФБ).
При чому ці сервіси ще й перетягують добру частину ковдри блогосфери на себе: багато хто усе більше публікує інформації у мікроблозі чи статусах на ФБ, і усе рідше у блог;
та ще й “notes” на ФБ починають претендувати на повноцінні публікації.

При цьому всьому ніхто не вмер, нічого не загнулося: просто усе тече, усе змінюється.

Звичайно, для СНД жж рано списувати з рахунків (та й навіщо це нам?), і дай їм боже довгих літ здоров’я – але це вже, звичайно, не те, що було раніше; тепер це не зірка смерті – тепер це льодяна планета із базою повстанців…

Усе інтегрується з усім, але цікаво “хто кого” інтегрує: до ЖЖ залогінитися з-під ФБ можна, а ФБ без поняття хто такий ЖЖ.
Основні “інтегратори” у нас зараз (суб’єктивно) – ФБ, гугл, твіттер (когось можу пропустити); от вони і визначають архітектуру інформаційного простору, формують оту надбудову; і скоро, мабуть, геть розчинять в собі блогосферу.

**************************************
**************************************

До речі!
Сайт Тексти.орг.уа існує на пожертви читачів; хто ще не читає – зверніть увагу, ну а якщо подобається і є можливість – підтримайте:)
поки що мені дуже подобається те, що вони роблять – такі собі піонери нашого медіапростору