Філософія блога

24 грудня 2006 року, кілька цитат з мого посту та з матеріалу на якому він базувався:

“…results given by basic and advanced search engines are nice and useful, but still made by machines, not humans…”

“КОРИСТУВАЧІ МАЮТЬ НАГОДУ САМІ ВПЛИВАТИ НА ПОШУКОВИЙ РЕЙТИНГ САЙТІВ!!! … кожен може взяти в результаті пошуку і пересунути сайт вище чи нижче залежно від його вподобань!”

“…як? та просто мишкою зловити і пересунути:) …”

“we believe that Web Searches are quite good, but not as smart as a human brain could do. As today we are forced to accept the order given by search engines and click the results as they are, unfortunately this does not mean the human searcher agrees with the returned results index. Moreover clicking a result does not mean the website contains the contents we were looking for.
Starting from these thoughts we have started to think about a new way to interact with web searches and a new project, codename Yoople!, has born with the aim to give a human touch to the typical user experience with search engine indexing.”

Так-так, це ще мій старезний пост на безліміті про Yoople!

Отже, SearchWiki від Гугля…
ЧОМУ ТАК ДОВГО??? - адже технології та ДІЮЧІ прототипи існують вже як мінімум три роки!!! (це я написав про той же Yoople! 24 грудня 2006 року, а скільки він уже до того фуричив? А за скільки до того існував просто як ідея і технологія?)

І - ЧОМУ ТАК МАЛО??? - адже вже тоді, в далекому 2006-му році думка сягнула набагато далі: зробити не просто такий собі “кастом сьорч”, а шоби зміни в результатах, скориговані користувачами, визначали ранжування видачі!
Тепер же усе якось дуже скромно: “Зверніть увагу, що зроблені вами зміни впливають тільки на ваші власні результати пошуку” (принаймні, офіційно…)…

Чесно кажучи, я як шукав шось в гуглі і вперше побачив, шо там можна ранжувати видачу - одразу зрадів: мовляв, от вона, нарешті, революція пошуку, от вона - ЯКІСНА зміна видачі!
Ага, розбігся:)

___________________________________

Ну ще кілька конкретних ремарок (перед тим як традиційно порину в не надто структуровані роздуми):

1. Це, безперечно, брехня. Про “тільки на ваші власні результати пошуку” - гугл не може бути аж настільки дурним би не використати таку файну можливість: бо якшо кілька мільйонів людей видалить на фіг зі свого пошуку якогось сайта, та ще й понаписують в коментах шо він явно гавняний - було би тупо на це не відреагувати і не викинути той ресурс з видачі.

2. Навіщо ж брехати? Тому що гугл став надто великим монстром, структурою, системою - яка тримається на численних важелях протидії, і яка (система) включає в себе в тому числі і чорних сєошніків, і продажні лінки і все решту; і йому ввижається надто небезпечним робити різкі рухи - коли система є дуже великою і дуже складною, то навіть найменший необачний порух - ніколи до кінця не прорахуєш шо він спричинить в подальшому.

3. Навіщо ж брехати-2 і Чому так довго-мало? Тому що гугл став надто великим монстром-2, структурою, системою - яка включає в себе до біса багато різних сервісів, фішок, напрямків розвитку; серед яких першопричинна власне функція безпосередньо пошуку відійшла вже й, мабуть, навіть не на другий план, а куди далі…
Ні-ні, не кажу, шо пошук - другорядна функція гугля (хоча можна і посперечатися вже…), але кажу, шо в черзі на РОЗВИТОК І ОНОВЛЕННЯ - таки далеко не першочергова: пошук є? - є, до нього звикли? - звикли, працює? - вроді як працює; так нашо його кардинально змінювати?
В той час як багато іншого вимагає таки шустреньких заходів із вдосконалення та модернізації.

*************************************************

Ну а тепер традиційні вже “не надто структуровані роздуми”(с).

Пошук від гугля стає все галімішим і галімішим. Релевантність пошуку - гугл за нього вже, вочевидь, навіть і не намагається відповідати, особливо якшо пошуковий запит є потенційно “комерційним”.
Якісно змінити систему пошуку можна для того ж гугля швидко й відносно легко - не проблема.
Так в чому ж прікол? Чому це не робиться?

Та дуже просто: в дикі мережеві часи дійсно було таке шо “ніхто і нізвідки” може прийти, видати якесь нове ефективне рішення, надибати в сіліконовій долині інвестора і попустити будь-якого авторітєта (КОМУ ЯК НЕ ГУГЛЮ ПРО ЦЕ ДОБРЕ ЗНАТИ???);
так-от: молодий парубок прийшов, убив дракона - і сам ним став. Але став драконом уже розумнішим: таким, шо знає звідкіля приходять молоді парубки і як їх мочити заздалегідо до того як вони здатні будуть замочити тебе.

Тобто отримали СИСТЕМУ - велику і могутню, а ГОЛОВНЕ - ТАКУ, ШО ЗДАТНА ЕФЕКТИВНО ЗАХИЩАТИСЯ. Захищатися від усього надто корисного для кінцевого споживача (ну бо хто може прорватися на ринок із самих низів якшо не може запропонувати шось реально виграшне?) - і на це, думаю, іде стільки ресурсів, за які можна було б (при бажанні) вже ого-го як покращити життя усім нам (простим смертним).

“КОЛИ ЦЕ ВСТИГЛО СТАТИ РЕЛІГІЄЮ?” (з “піратів силіконової долини”) - а от встигло, і вже досить давно.
В розрізі чого

ГУГЛЬ ХОЧЕ, БИ МОЛИЛИСЯ НА НЬОГО, А НЕ НА ПІПЛ (який, як відомо, усе хаває).

На кого рівняється весь інтернет, під кого все заточується, на кого моляться (і як дехто стверджує - навіть дрочать)? - на того, хто дає видачу;
А якшо видачу буде формувати сам кінцевий споживач, тобто звичайнісінький користувач - так шо ж получається, шо веб-сторінки потрібно буде заточувати не під пошуковики, а під дійсно людей?
Богохульство якесь получається!

Насправді усе ще простіше: толковий алгоритм видачі можна було зробити ще багато років тому. А не зробили лише тому, шо, по-перше, мають можливість гасити усіх інших, хто таке зробить (тобто не боятися конкурентів); а по-друге - тому, шо це самим собі, коханим, не вигідно.

Ще один цікавий момент: аж ніяк не може залишитися непоміченим самими гугльовцями той факт, шо в результаті оцієї “божественності” та нерелевантності видачі з’являється все більше структур, яким гугл абсолютно до лямпочки.
Бо раз утворюється вакуум (хочу шось знайти - а гугл просто не здатний в цьому допомогти!) - хтось та мусить його заповнити. І ЦЕ РЕАЛЬНИЙ ПРОВТИК З БОКУ ГУГЛЯ.

ПРИКЛАД З ЖИТТЯ:
шукав нещодавно одну-єдину пісеньку. НЕ нову, а ще з 2006-го року. Задав пошуковий запит в гуглі - видало багато всього: і про виконавців, і видалені ще минулого року теми на форумах де хтось шукав ту ж саму композицію, і, як то водиться, ще купу сміття, яке взагалі не має жодного відношення до шуканого.
В результаті - витратив до фіга часу.
В результаті - не знайшов те, шо шукав.

А потім просто зайшов на вконтактє, в рядку пошуку задав той самий пошуковий запит і обрав параметри пошуку “за аудіозаписами” - один клік мишкою і видало БАГАТО результатів, і УСІ ВОНИ БУЛИ РЕЛЕВАНТНИМИ.
Жодного “лівака”, просто видало мені те, шо я хотів знайти.

Чи цікавить хлопців з вконтактє видача гугля?
Чи цікавить хлопців з торрентс.ру видача гугля?

Ну і наостанок: чи не з’являться невдовзі сервіси на кшталт
“за 10ВМЗ пересунемо твій сайт догори з двох тисяч аккаунтів гугля у видачі за конкретним пошуковим запитом” та
“шукаємо народ на вірусний маркєтінг: за стільки-то коментів до результатів видачі гугля за таким-то запитом 2ВМЗ”?

ПС
Був у від’їзді, приїхав - побачив оцю нову фішку в гуглі. СПЕЦІЯЛЬНО не читав по блогосфері жодних думок стосовно цього - тож якшо десь хтось подібне шось казав, то я такого не бачив (але радий буду побачити); якшо ж навпаки - хтось десь це все вже обґрунтовано спростував, то також не бачив але так само радий буду побачити:)

Не сотворіть собі кумирів і пам’ятайте, шо скоро літо;)

А, так, мало не забув - треба ж лінка на Ярослава поставити:)

Раніше не монетизувався - а тепер вже монетизується.
Тепер через блогун взагалі МОНЕТИЗУЄТЬСЯ УСЕ, КУДИ МОЖНА ПИСАТИ ХОЧ КІЛЬКА СЛІВ:)

В твіттері, правда, вочевидь, можливі лише оплачені пости: бо як розмежувати з тих 120 символів “краткій абзор” та “постовий” - …
Комедія одна короче:)

Комедія - але лиш з одного боку; бо з іншого - мабуть, довіра до соціальних медіа УЖЕ зовсім не така як була, і все продовжує і продовжує падати.

Оці всякі “рекомендаційні пости” яким співали хвалебні оди ще не так давно - мовляв, кому довіряє людина - бігбордові, олександру сосісу в тєлєвізорі чи авторитетному блогєрові який “собі от купив ноутбука, жбурляв з 15-го поверху, а тому хоть би шо. от і фотки виклав навіть:)”?

Певна річ - блогєрові, ЖЖ-френду, колєгові з однокласніків-вконтактьорів, фейсбуків, майлівів, конектів, спільноти анонімних онаністів тощо.
Але то, знаєте, таке діло - раз повірив, другий, третій, сто третій… А там дивишся - той блогєр бідний за місяць таке враження шо придбав собі кілька тракторів, замовив ремонт у квартирі, хаті в селі, стодолі, стайні, зробив собі кілька пластичних операцій делікатного пляну і ттттттддддд.

Кожному зрозуміло: кожен суб’єкт як такий має якись рівень довіри; так-от, схоже на те, що тепер він, мабуть, починає вже закінчуватися (або закінчився давно - лиш рекламщики бо то їм вигідно продовжують співати тоненькими голосочками фальшиві партії).

Загальне враження: мережа реально перенасичена рекламою. А там де її забагато - відбувається адаптація: на неї вже ніхто не звертає увагу, її коефіцієнт корисної дії, відповідно, падає.
Що, в принципі, не так важливо: головне, щоб рекламщик зміг довести замовнику, шо та реклама є ефективною, усе решта - не так важливо;)

Так до чого це я веду?
Десь півроку тому подивився в телевізорі шо якась компанія плотить людям гроші за наступну річ: люди приходять, розсідаються кріслами, жують поп-корн, І ДИВЛЯТЬСЯ РЕКЛАМУ - за це отримують гроші:)
Дійсно - навіщо оті качєлі типу “як зацікавити лоха”, як заставити не перемикати канали під час реклами тощо?
Дайте напряму гроші і люди будуть дивитися рекламу. Усе стане ще зрозумілішим і простішим: ЇХНІ же гроші, тобто споживачів, будуть частково повертатися до них за те, щоб вони дивилися рекламу:)

Нє, реально - монетизація-рекламізація мережі починає набирати критичної маси.
Ярослав от каже - так і так, позитивним є розвиток ринку і все таке, а там вже кожен на своєму рівні може регулювати чи обвішувати свій ресурс рекламою шо ялиночку чи якось скромніше це робити.

Так-то так, але якшо залишити це на розсуд саме широкого загалу - боюся, прогнози тоді складати неважко:)

А твіттер… це вже також, по-моєму, перебор: НУ КУДИ ТАМ ПОСТОВІ ТИКАТИ???

… а на сто перший раз  - усе одно “вуаля” як вперше. І це, звісно (як назло :) ), як правило - стосується лиш чогось не надто бажаного.
Хороше людині якраз швидко “приїдається”, і вже другий день “хорошого життя” - мало не відстій, нудота, бридота, безвихідь, “ну скільки можна!” і все таке:)

Добрі люди про сервіс цікавий згадують (дійсно цікавий) - Wuala.

Короче кажучи, там де згадують - і прочитати про це діло можна, толку дублювати по сто разів. Певна річ, шо користуватися ним усе одно не збираюся ( :) ), зацікавила трошечки інша репліка цих же добрих людей (цитата мовою, шо єднає українські блоги):

Познакомился с проектом я только вчера, и, хотелось бы верить, что у проекта большое будущее!
ИМХО - это шаг вперёд после торрент-трекеров. …

… каже Пан Дмитро з Москви

От це ІМХО і зацікавило - навіть не зацікавило, а підкинуло з пам’яті очевидні та не надто складні роздуми про розвиток мережі та неминучу “онлайнсервісацію” усіх аспектів взаємовідносин з комплексу “людина-інформація”.

Воно якось дійсно надто очевидно - мабуть, того сюди пишу не надто часто: бо вже геть соромно писати і так усім відомі та зрозумілі речі - але тим не менш кілька власних (в жодному разі “власних” не означає “унікальних“, а означає просто “отриманих в результаті власних роздумів”, не знайдені в когось) акцентів:

1. Уся сучасна цивілізаційна модель диктує свої стандарти, серед яких трьома китами є
ДИНАМІЧНЕ ПРИСКОРЕННЯ (”динамічне” має означати не просто збільшення швидкості, себто постійне прискорення, а й постійне зростання самого прискорення - якшо хочете, експоненційне);
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ;
КОНЦЕНТРАЦІЯ.
Отже, в плані “людина-інформація”:

2. Так, подібний сервіс - ще один невеличкий крок уперед. Уперед - до того неминучого часу, коли (це також буде не остаточний, а лише проміжний варіант, але остаточний мене трошки лякає тому не будемо про нього) не якись додатковий диск з’являтиметься в “моєму комп’ютері”, а коли усе наше “локальне добро” стане зовсім не локальним.
Іншими словами, користувач матиме перед собою лише пристрій вводу-виводу та комунікаційний канал; усе інше - операційна система, файлове сховище, система впорядкування, канали зв’язку - надаватиметься сервісом.
Ще іншими словами: людина купує кілька дєвайсів, проплачує комплекс послуг і отримує телебачення (краще сказати “телебачення” - навряд чи воно буде мати сучасні риси..), телефон, радіо, інтернет, файлові сховища, трафік, програмне забезпечення, ідентифікатор, набір платіжних засобів, ще купу різного, і - вітальні поштівки на різдво, паску, день народження та усі решта свята.

3. Динамічне прискорення при цьому наближається до максимального потенційного ресурса самих фізичних каналів зв’язку;
Глобалізація - влаштовує моцні салюти на честь своєї остаточної перемоги;
Концентрація - шо, в принципі, є найменш приємним аспектом (хоча й інші не надто привабливі), - полягає в тому, шо НЕМИНУЧЕ усю комунікацію контролюватиме хтось один.

4. Чого сказав шо “хоч сто разів те саме …”? - та навіть не тому, шо це все несе з собою явні проблемні моменти і небезпеки (”системні” так би мовити, породжені самою її життєдіяльністю); а тому шо історія людства - це, по суті, історія суцільних Мильних Бульбашок.
Які постійно лускають, усім стає дуже і дуже погано - але як лиш оговтаємось трошки так одразу беремося надмухувати наступну, іще більшу:)

Безпечність людства, по-моєму, досягає надто вже небачених досі рубежів: і так дуже і дуже невеличкий збіг обставин (ймовірність настання якого все зростає і зростає) може запросто вивести з ладу багато важливих систем - при цьому ми беремо і продовжуємо до того ж кошика вкладати усі яйця.

5. Взагалі, є певний набір ТЕҐІВ, КЛЮЧОВИХ СЛІВ - позитивність яких вже практично вшита в наш із вами біос. Мабуть, варто моніторити свої емоційні відгуки на різні меседжі - якшо на якісь із них вони автоматично позитивні й навіть не викликають здорового вимагання обґрунтованості, то варто до них придивитися і промити їм кісточки:)