Шукаємо мотиви або Навіщо це все?
Людина - найкорисливіша в світі істота:)
Вона ніколи нічого не робить “просто так” - завжди є якась причина, мотив, який спонукає її до якоїсь дії чи діяльності.
А раз є якась діяльність - значить стовідсотково є і мотив (чи мотиви).
То які мотиви спонукають людину до блоґґєрства? Спробуємо якщо не розібратися із цим, то принаймні якось викласти більш-менш зв’язно та структуровано думки стосовнього цього.
Не будемо, звісно, чіпати теорію менеджменту з його різними ранжуваннями потреб (маслоу, дуглас мак-грегор, туган-барановський - хай спочине їх світла пам’ять) та сухим “сортуванням” та структуруванням такого складного психо-фізіологічного механізму як людина.
То чому люди заводять собі блоги? Чому їх ведуть? Навіщо витрачають час?
1. Чіткий матеріальний розрахунок, такий собі прояв “корпоративізму”
Тобто людина має на меті одне: просунутися кар’єрно. Вона знає, що “блог” - це непоганий засіб, який допоможе заявити про себе потенційним партнерам (замовникам, роботодавцям), дозволить сформувати свій образ, імідж, дасть можливість поділитися своїми досягненнями (звісно ж, ніхто не заважає блоґґєру тут трошки хитрувати і дещо перебільшувати;) )…
І взагалі, можна бити себе в груди і казати - ось дивіться яка я публічна людина! Ось тут в мережі мої світлини, ось тут різні мої надбання розписано. Так-так, я дуже сучасна людина! В ногу з часом і все таке - це якраз про мене.
А якщо така людина ще й більш-менш грамотно пише - то це взагалі мрія будь-якої корпорації: вважай, золоті гори вже видно неозброєним оком - он вони, виблискують як на сонечу!
Плюс - людина заводить “корисні” знайомства в тій чи іншій сфері. Коментує блоги які можуть стати для неї потенційно корисними в майбутньому, надбаває таким чином певного “статусу” серед тематичної тусовки.
А якщо взяти до уваги нашу ТОТАЛЬНУ КРИЗУ МЕНЕДЖМЕНТУ І ГРАМОТНОГО УПРАВЛІННЯ Загальнонаціонального рівня - то це таки має досить велике значення.
Так, одного разу був випадок коли на високооплачувану роботу прийняли людину саме тому, що у неї була така собі “домашня” хтмл-сторінка де на білому фоні висіло фото, мейл, кілька слів про себе і контактний телефон. В доменній зоні “народ.ру”……
Загалом, всі ми прекрасно знаємо ту “породу” людей, які всюди будь-яким чином намагаються надбати статуса, якого вони явно не заслуговують. “Пробитися” догори якомога вище будучи при цьому дуже і дуже посередніми.
Так, у мене колись одногрупник був… Так-от, тягнув він на слабенькі трієчки перші два курси.
А починаючи з третього….. Почав ходити на пари в строгому діловому костюмі. І - все:) він став “вчитися” на 4-5.
Тобто такі блоггєри - це типові кар’єристи, які виграють тільки за рахунок того, що мають талант показатися “компетентному” керівництву кращими за інших, такими при цьому абсолютно не будучи.
2. Принцим “мемуарів”
Людина - працює, працювала. Вона - заслужила на повагу, вона має реальні надбання. Їй не потрібен блог з розрахунку. Чому талановиті відомі люди пишуть мемуари? Бо вони відчувають потребу ділитися.
І ось - заводить собі людина, яка апріорі не потребує жодних “каталізаторів” свого розвитку, і ділиться досвідом, обмінюється ним.
Таким людям є про що розказати - а гарних слухачів не так вже легко і знайти…
А тут - мало того що слухачі, так ще й такі, що дійсно цікавляться тим, що ти розповідаєш. Погодьтесь, заради цього вартує заводити блог:)
Такий блоггєр ніколи не буде хвалитися своїм блогом.
3. “Ближче до народу”
Буває, публічні люди заводять собі блог. Не тому, що вони мають що розповісти. Не тому, що вони талановиті. І навіть не тому, що блог приноситиме їм гроші.
Просто публічна людина - це таке собі.. Хитке становище. Потрібно здаватися “ближче до народу”, показати принаймні якусь подобу до інтерактивності, мовляв, “дивіться, я така сама людина як ви, просто я дуже-дуже відома, дуже-дуже талановита і заробляю дуже-дуже багато грошей тому що ви купуєте мої альбоми, чи книги, чи передвиборні обіцянки - а так, я душею з народом! Так, я відпочиваю на найдорожчих курортах, у мене дуже крута машина - але яке це має значення? Головне ж для людини душа, ось нею я з вами і ділюся тут:) читайте мене будь ласка, купуйте іще більше надбань мого неймовірного таланту, дізнавайтесь про мене цікаві речі (а як ЩОСЬ ПРО МЕНЕ МОЖЕ БУТИ НЕЦІКАВИМ???)”.
Така людина, як правило, заходить в блог (чи навіть не сама, а хтось замість неї…), пише кілька слів на кшталт “була там-то і там-то, дуже багато вражень. Всіхї вас люблю!” - і має по триста коментарів.
Або - “скоро ж весна! В мене таки-и-и-ий настрій!”, ну, чи ще якісь подібні дурниці, які ніхто ніколи не читав би якби ця людина не була публічною і відомою.
4. “Хочу бути почутим”
Ех! Вчишся в дев’ятому класі? Маєш багато-багато думок з приводу устрою Всесвіту, з приводу закономірностей життя, унікальний життєвий досвід, хочеш на весь світ заявити про те, що вчителька української літератури - найбільше в світі зло, і що вона порушує твої конституційні права?
Ну, так.. На вулицю не вийдеш і не розповідатимеш про це..
А тут - будь ласка! Заводиш собі блог (в цьому випадку краще в ЖЖ), френдиш усіх підряд в надії, що тебе зафрендить хоч третина із цих людей - і починаєш свою пропаганду власного бачення життя.
Мало того - знаходиться ще й багато однодумців! В подальшому - можна навіть організувати спільноту “пригноблених дев’ятикласників” чи ще щось подібне..
Загалом - власне, це і є успіх:) тебе - почули, ти знайшов таких самих виключно талановитих людей як ти..
Блоґґінґ форева!
5. Спілкування, комунікація
Зрештою, не так вже й багато людей, які цікавляться тими ж речима, що й ти, можуть знаходитися поруч в географічному розрізі.
Тобто тут блог - це чисто засіб комунікації. Погодьтеся, це таки багато чого вартує: можливість спілкуватися з розумними людьми незалежно від того як далеко від тебе вони мешкають - чи то в іншій області, чи в іншій державі, чи взагалі на іншому континенті.
Ти можеш ділитися своїми думками стосовно спільних інтересів (професійних, чи непрофесійних), дискутувати з іншими людьми, думку яких поважаєш.
В реальному житті для того, щоб спілкуватися ґрунтовно з такою кількістю людей просто не вистачить часу навіть якби всі і мешкали на одній вулиці чи в одному під’їзді.
Особисто я через блоґґєрську діяльність познайомився з масою цікавих людей, компетентних в різних галузях, освічених і талановитих.
І надзвичайно вдячний блоґґінґу за таку унікальну можливість.
6. Ефект юрби:)
Так! У Свєтки з п’ятого-бе є блог. У юльки з шостого-а також, і навіть у Маринки з паралельного класу! Треба і собі заводити.. Терміново:)
Або: так! У другого цукрового заводу є свій корпоративний блог, у першого фанерного цеху - є свій блог! І навіть у сільськогосподарської спілки “червоний жовтень” є свій корпоративний блог! Значить - нам, трудівникам сільської птахоферми також потрібен Свій Власний Корпоративний Блог.
Хто не має корпоративного блогу - не поважає себе!
Всі заводять блоги - і я завожу.. А що? Я чим гірше?:)
Цей мотив, до речі, мабуть і є основоположником тієї Динаміки Зростання Української Блогосфери про яку говорить нам всюдисуща Статистика і яка так втішає всіх нас, вселяючи упевненість в тому, що ми “доженемо і переженемо Росію, Америку, Китай і Молдову за кількістю блогів на душу населення”.
7. Фіксація думок
Думка… - її важко втримати часом. Тобто ти знаєш щось, і розумієш це десь “там в глибині”, але ти не володієш результатами цього знання повною мірою, не можеш на основі нього розвиватися далі, не бачиш чіткої картини, хоч вона ніби вже й сформована..
Треба просто “витягнути” на волю всю цю інформцію, структурувати її належним чином, УСВІДОМИТИ і зафіксувати десь на випадок необхідності відновлення “свіжого” бачення та знання.
Як це зробити? - ДУЖЕ ПРОСТО! Треба свої надбання десь зафіксувати, викласти їх, передати їх кудись назовні, тим самим “проганяючи” все це через свою свідомість, працюючи над собою, вдосконалюючи свої навики..
Тут блог - надзвичайно корисна штука.
Такий собі каталізатор мислячого процесу, вдосконалення комунікаційних здібностей та вмістилище інформації до якої постійно є доступ.
8. Маркетингові (політичні) дослідження та маніпулювання
Людина заводить блог, інтегрується в спільноту з однією тільки метою - виявляти настрої, тенденції, закономірності, з подальшою можливість впливати на це все, маніпулювати людською свідомістю.
Чи навіть не людина, а скоординовано - група людей. Таких дійсно багато, хоч справа тільки починає розвиватися (в нас, тобто, тільки починає. А загалом - це вже окрема наука ціла)
9. Втікання від реальності
В силу суб’єктивних чи об’єктивних причин - але людина тікає від реальності, забивається до “онлайну”: блоги, форуми, розважальні сайти.
Хочеться причетності до чогось, хочеться спілкування, хочеться вийти за межі чотирьох стін в яких, по великому рахунку знаходиться людина, - а реальність цього дати, буває, не може.
10. Обмеженість
Тобто обмеженість мислення на кшталт “А ЧИМ ІЩЕ ЗАЙНЯТИСЯ ЯК НЕ ПИСАТИ В БЛОГ?”
В цьому випадку, на відміну від попереднього, людина має масу можливостей довкола, може використати час набагато приємніше, продуктивніше і з користю для себе. Але вона не може вийти за межі своїх обмежень (вибачте за каламбур - вже казав колись, ну люблю я їх:) ) - чи звикла просто до цього, чи ще якось такі обмеження собі сформувала.. Але це просто як частина побуду. Мовляв, “я працюю, їм, сплю, мию посуд (ще багато-багато всякого) і веду блог”
*************************
*************************
Ну ось, власне, і все… Лиш комбінація усіх цих мотивів у кожного блоґґєра своя: щось проявляється більшою мірою, щось меншою, щось взагалі не проявляється…
А сумарний прояв їх усіх і дає відповідь на одвічне запитання:
Гарно. Ні, не гарно, просто чудово, казково, що українська блогосфера вже має достатньо
