Твердження, буцімто людина веде себе раціонально ніколи не витримували жодної критики, але “науково обґрунтованою” нераціональність людської поведінки стала відносно недавно. Звісно ж, “такий нікому раніше не відомий” факт встановив та аргументував Якись-Там-Відомий-Науковець-Маркетолог.
Велика людина, що тут скажеш!
Взагалі, всі люди, які кажуть іншим людям те, що ті і так прекрасно знають і розуміють - або Великі або Ніякі:)
Люди часто роблять те, що їм зручно робити. Втім, так само люди роблять і те, що вони ЗМУШЕНІ робити, і те, що їх ПРИМУШУЮТЬ робити.
Можливі, звісно, варіанти, але мені здається, що ці три моменти (хай і дуже узагальнено, але все ж!) охоплюють повний мотиваційний ряд людських вчинків.
Але справа в тому, що всі пункти крім “зручно” - вони навряд чи викликають надто багато позитивних емоцій… мало того, мабуть, часто викликають і сталий негатив - втім, тут ВСЕ-ВСЕ-ВСЕ дуже суб’їктивно в кожному окремому випадку.
І все це потрібно усвідомлювати, використовувати, спостерігати.
Стара-добра пара потертих джинсів!
Що може бути зручніше:)
Так, звісно - можна придбати нові, звісно, ці вже дуже зношені; можливо, такі вже ніхто і не носить. Можливо, на них можна довго-довго рахувати залишки старих плям від кави/вина, чи відмітини від цигаркового попілу - але вони УЛЮБЛЕНІ ТА ЗРУЧНІ!
Вони ідеально тобі підходять (а якщо й ні - яка різниця?), тобі звично вдягати їх щоранку (процес цей взагалі-то й жодного свідомого втручання не потребує: в моторній пам’яті вже давно закладено кожен рух) і вони ідеально стають твоїм продовженням, їх просто не відчуваєш на собі!
Людині зручно робити те, що вона робить, і вона, людина, дуже часто цю зручність одаровує любов’ю. Тобто вже не 
каже “мені зручно носити ці джинси”, а каже - я люблю ці джинси! І не тільки ЦІ ДЖИНСИ, а й СЕБЕ В ЦИХ ДЖИНСАХ:)
Звісно, це майже завжди неусвідомлено: так, дуже добрезабезпеченим людям зручно кохати таких самих як вони - і вони ДІЙСНО ЛЮБЛЯТЬ людей, що поруч із ними!
Чомусь ніхто з них не каже: мені просто зручно мати стосунки із “рівними собі”, всі чомусь кажуть про любов, про почуття, про “створення одне для одного”, про покликання і ще багато-багато оманливих речей.
Кохання - воно ж без кордонів, хіба не так??
Так-то так, але донька олігарха чомусь, як правило, не закохується в бідних студентів, що живуть від стипендії до стипендії та економлять на кожній лишній булочці (на користь зайвої пляшечки пива, наприклад;) ) - чому? БО ЦЕ НЕЗРУЧНО!
Зручність - ось Саме Те, що підводить нас під моральні, особисті цінності, під почуття та під усвідомлений (та не дуже) вибір.
Втім, багато людей так і кажуть: мені просто зручно бути з цією людиною (якщо говорити про відносини - просто надто характерний приклад), що вже, мабуть, можна розцінювати як такий собі прояв любові.
Отже, ЗРУЧНІСТЬ! Блог має бути зручним:) звісно, це суб’єктивно - бо він ще може бути НЕОБХІДНИМ або ти можеш бути ЗОБОВ’ЯЗАНИМ його читати. Але чисто суб’єктивно (мабуть, просто із великої любові до прекрасного) мені здається, що блог все ж має бути ЗРУЧНИМ.
Зручним - незалежно від іміджу:)
І тут важливо підкреслити, що зручними можуть бути як старі потерті джинси, так і футболка з дурнуватим написом та шорти (в яких заледве можна сховати вогнепальну зброю:) ); чи навіть строгий, стильний, вишуканий діловий костюм.
Справа - не тільки в особистості: для кожного з нас може бути зручним усе з вищепереліченого.
Але так само кожному з нас може бути незручно - як в джинсах, так і у футболці з шортами чи костюмі. Це залежить як від усіх цих речей, так і від особистого настрою чи “зручності” моменту.
На “зручність” моменту блоґґєр вплинути, мабуть, не може, а ось на ЗРУЧНІСТЬ СВОГО БЛОГУ - таки може:)
Головне не дай Боже не подумати, що я тут кажу про технічний функціонал блогу як основоположний момент. В жодному разі! Є дуже багато ЗРУЧНИХ блогів, як вже казав, на звичайнісінькій блоґґєр.ком-івській платформі, без жодних доробок (”тюнінгу”) та вдосконалень, на стандартному дефалтовому дизайні.
Не в цьому справа.
Справа - у всьому зразу. Це якраз той момент, коли наше ЗАХІДНЕ усвідомлення речей дає дуже велику тріщину і не здатне навчити як правильно робити аби всі були щасливі: і це все через акцентування уваги на ДРІБНИЦЯХ, через АНАЛІЗ як улюблений наш вид мозкової діяльності.
А що ж таке аналіз??? Це подрібнення предмета дослідження на частини і вивчення кожної з них окремо. Так ось - ми так захопилися цим подрібненням і вивченням цих СКЛАДОВИХ, що вже давно і забули - вони взагалі-то складають якесь одне ЦІЛЕ, яке, по великому рахунку, є НЕПОДІЛЬНИМ!
Сам бачив як багато хто брався за “щось окреме” і при цьому щиро радів тому, що зробив БЛОГ КРАЩИМ:) воно-то з боку смішно, але - нікуди від цього не втечеш..
Не може бути універсальних рішень! Наприклад, прийти до дизайнера і сказати “зроби мені ульотний дизайн, щоб всім носа утерти!”
Зробить. Запросто. Але воно далеко не означає, що блог стане ЗРУЧНІШИМ для когось, чи виглядатиме адекватніше. Все надто пов’язано: тематики, манера спілкування (викладення своїх думок), читацька аудиторія, виверження червоних кратерів десь на марсі, плями на сонці, помах крил метелика десь в Китайській Народній Республіці…
ВСЕ аналізу піддати просто неможливо, людям до цього ще дуже і дуже далеко - ну але це ж не означає, що не можна робити ЗРУЧНІ гарні симпатичні речі, отримувати від цього задоволення і приносити його іншим:)
До речі, зручність - вона стосується не тільки аспекту сприймання читачем…. Зручність так само стосується і безпосередньо блоґґєра та його блоґґєрської діяльності.
Йому теж МАЄ БУТИ ЗРУЧНО!
Має бути зручно писати, відповідати на поодинокі (:))) чи не дуже) коментарі.
Має бути взагалі ЗРУЧНО - спілкуватися на теми, які хочеться обговорити, висловлювати свою думку; приділяти час для написання своїх геніяльних думок в блог.
Тобто це охоплює все - від того, що має бути зручно набирати текст на рідній клавіатурі (ох, зачепив хвору тему….) та елементарно сидіти перед монітором щоб ніхто не витрищався у спину (чи, якщо це на роботі - то не дай боже, начальство впаде у свій звичайний стан “навіть якщо не маєш роботи - повинен її ВИКОНУВАТИ!”); і до того, що має бути морально зручно, чи, якщо хочете, КОМФОРТНО вести свій блог.
Тут так само може бути НЕОБХІДНІСТЬ за ЗОБОВ’ЯЗАНІСТЬ, про які я казав маючи на увазі читачів - але так само як і в тому випадку, я все ж вважаю, що блоґґєру також має бути ЗРУЧНО вести свій блог, і це в першу чергу. А не так, що в блог він МУСИТЬ писати, і від цього, мовляв, нікуди не дінешся.
І в цій справі також немає універсальних рішень!
Хочеться згадати одну річ… Генрі Форд прославився саме своїм конвеєрним способом виготовлення автомобілів (перший конвеєр, по-моєму, збирав суто карбюратори) - і цим самим він зробив авто доступним більш-менш широкому загалу. Плюс - започаткував еру автомобілебудування.
АЛЕ! Сам він завжди їздив на авто РУЧНОЇ ЗБОРКИ.
Прошу запам’ятати цей момент - тільки в індивідуальному порядку можна говорити про якусь якість, про якусь творчість та, мабуть (згідно з моїми особистими критеріями, звісно…) - УСПІХ.
Відтак, і зручний блог… - получається, це блог, який з радістю відвідуєш, який (навіть якщо він далеко не є досконалим) тобі цікаво читати, коментувати. Який, хоч і не є життєво тобі необхідним по роботі, чи ще з якихось причин, - просто приємно подивитися, підписатися на РСС-стрічку..
Який є зручним як та пара старих потертих джинсів:)
І - який є зручним і для свого автора (авторів). Інакше, мабуть, чесності у стосунках зі своїми читачами не досягнути. Бо я тут все ж намагаюся говорити про якісні блоги, а не про продукти масового конвеєрного виробництва.
********
До речі, було б цікаво дізнатися в громади хто скільки блогів може з чистим сумлінням назвати ЗРУЧНИМИ для себе?
(Якщо натиснути на малюнок, то можна побачити що ж там на клавішах пише)
