Кінь пржевальського та блоґґінґ
З феноменом “коня пржевальського” я познайомився досить давно, але чомусь в такому ракурсі нагадався він мені саме сьогодні - як такий собі символ деяких закономірностей людської поведінки.
Отже, діло було так: в досить закритому колективі (що підсилює подібні соціальні ефекти) начальник (від якого, практично, залежало все і вся) ляпнув якось підлеглому, який абсолютно ні в чому винен не був, але попав “під настрій” та “під гарячу руку”:
- ШТО ТИ СМОТРІШ НА МЄНЯ КАК ЛОШАДЬ ПРЖЕВАЛЬСКАВА?
Ось, власне, і все - все вкупі: і “паршива вівця”, якою став цей підлеглий, і одразу ж цілий виводок “косячих під авторитета”, що де треба і не треба цитували цю його фразу намагаючись, мабуть, таким чином і підлизатися, і надбати якихось рис, що притаманні автору висловлювання.
Звісно, одразу ж і протилежна лінія: тих, хто ігнорує таке “начальське блаженство”, і які не ведуться на жодні умовності та не переймають так легко ЧУЖИХ комунікаційних форм - одні просто ігнорували, другі пропонували вже “припиняти крутити набридлу пластінку”, а хтось, як завжди, залишився пасивною “конячкою пржевальського”.
Потрібно відмітити, що “косарів” виявляється завжди найбільше: вони найлегше переймають будь-що ГУЧНЕ або БЛИСКУЧЕ і так само легко змінюють це на якись наступний подібний “винахід”.
Всіх інших - набагато менше, в тому числі і таких, що намагаються думати і чинити хоч з якоюсь долею автентичності.
Оськільки в нас, хай і декларативно, але демократія - а як не крути, саме маси трафіку людей і є тим, що визначає сам формат нашої мережі, і її наявність в цілому.. то самі розуміємо хто “править бєспрєдєл бал”.
І це не просто намагання людини, таке собі ірраціонально-підсвідоме, намагання як та мавпа повторити чийсь жест, чи як папуга повторити звук; це - легкий шлях!
Легкий та вигідний. Тому що це працює - і працює в дві сторони: з одного боку, “косарі” отримують вже прокладену кимось іншим лижню для свого просування шляхом, а з іншого - законодавці отримують підтримку громади і, відповідно, отримують цей такий бажаний певною категорію індивідів статус.
Що маємо в блогосфері? Маємо такий самий соціальний розподіл, і таку саму ситуацію: авторитет вводить якесь беззмістовне поняття і надає йому якогось емоційно-змістового наповнення та забарвлення, далі - справа за “косарями”, які мають підхопити “благу вість” і порозносити по всіх куточках царства Юдейського (себто інтернету), за рахунок чого забезпечуючи авторитетові авторитетність, а собі - ПРИЧЕТНІСТЬ до авторитету!
Чим на така собі корпорація? Починаєш з того, що “косиш” під тих, хто косить під тих, що косять… що косять під авторитета. Потім - потрошки починаєш розвиватися, підніматися щаблями цієї ієрархії вільної та суверенної блогосфери та всія інтернету. Доки, можливо, не доберешся кудись, і вже під тебе не почнуть “косити” і ловити кожне слово з навіть найбеззмістовнішого посту.
Це можна, втім, назвати і так званою “інтеграцією”, чи навіть страшним (але таким плеканим сьогодні!) словом “соціалізація”.
Така собі соціалізована блоґґєрська республіка “тих, що посилаються на лєбєдєва” - образно, звісно, кажучи.
Чи соціалізація - це не нав’язування уніфікованих стандартів та цінностей, мірил “авторитетності” та ваги в “соціумі”?
Взагалі, блоґґінґ - це така штука… хм.. коли хтось виїжджає (переважно) за рахунок інших, таких самих блоґґєрів. Ухопив трошки більше трафіку, потягло це за собою ланцюгову реакцію - і хтось відривається від маси, а маса “косарів” робить цей відрив іще більш значним.
Хто є читачами авторитетних блоґґєрів? Ну, і взагалі - блогів?
Як на мене, звучить трошки парадоксально - але це, переважно, ІНШІ БЛОҐҐЄРИ:)
При чому авторитетні блоги читають не такі авторитетні блоґґєри переважно з метою якимось чином долучитися до якихось Утаємничених Знань і самому також стати авторитетним. Ну, чи принаймні, десь колись комусь тикнути в носа - мовляв, я знаю і такого, і такого, і на цей блог я також підписаний (називаються, як правило, якісь “авторитетні” блоґґєри, при чому в такому ключі, немов ти з кожним із них випив по цистерні горілки, купався в морі пива і мало не вступав в інтимні стосунки неприроднім шляхом).
До речі, помітили? Я знову якось ігнорую питання “контенту”, “змісту” - тобто того, ЩО пише блоґґєр (як “авторитетний”, так і “рядовий”). Бо я все ж продовжую спроби і не втрачаю надії донести до шановної громади свою тезу про можливість абсолютного абстрагування від змісту постів на шляху до “успішності” та “авторитетності” блогу.
Багато - дуже багато в нас блогів-папуг та блогів-мавп, і вони (звучить дивно - але вже не парадоксально, а цілком закономірно) стають все більш популярними!
Тому що за брендом може нічого не стояти, крім іміджу. Але якщо брендінґ грамотний, а імідж влучний - то під цим брендом можна продавати хоч повітря:)
Чого і бажаю усім бажаючим (вибачте вже за не-знаю-який-по-рахунку каламбур).
1. У вас дуже багато друзів
12. Ви - “засвічена” особа, де б не були і чим би не займалися. В школі: “ти з 10-А?” - “так, це там де вася вчиться, знаєш?”, - “а-а, звісно знаю!”
