Звіт про фінансові результати за квітень 2008

Так.. Цього місяця щось доооовгенько виводилися кошти - а все через Елітлінк:)

Отже:

Ситуація, грубо кажучи, абсолютно на рівні попереднього місяця:

SAPE.RU + XAP.RU + Elitelink.ru = 109,13+207,50+65,00=381,63 ($) (порівняно з $367,76 минулого місяця)

Власне, замовники одного чорного діла в мережі ще мають розрахуватися за справи днів минулих, але то вже, по-перше, не блоґґєрська діяльність, а, по-друге, як то кажуть - не кажи “гоп”:))))

****

До речі - як то часто буває, знав, звісно (багато хто про це писав…), що у гугля є калькулятор.. Але якось знову синдром “так і тянєтся рука”(с) - працював безвідмовно.
А тут на днях шукаю я в тому ж гуглі “1+1″, маючи на увазі телеканал такий - бо по ньому в прямому ефірі розповідали про інцидент, що трапився на території мого мальовничого району на Буковині (тут в результаті операції “мотоцикліст”, що її проводили даїшники, три тих самих даїшники опинилися в лікарні з переламами, закритими черепно-мозковими травмами; ну і селяни одного цікавого населеного пункту також істотно поповнили список клієнтів травматології - але це вже коли підтягнувся беркут). Так-от, набираю я такий запит, а воно і видає:

1 + 1 = 2

Я, звісно, дуже зрадів з цього приводу і продовжив пошук в потрібному напрямку. Але ось тепер коли треба було елементарно підбити оці три доданки в суму замість звичного (точно тягнеться рука!) екселя (до якого таки ДУЖЕ звик, ще з часів розв’язування задач з методів оптимізації - особливо коли застосовувався метод Гоморрі для пошуку цілочисельних розв’язків: деколи в базову нерівність доводилося вводити по 14 додаткових змінних і, відповідно, по стільки ж додаткових нерівностей. Уявлємо на що ставала схожа таблиця коефіцієнтів нерівностей - і це при тому, що значення цих самих коефіцієнтів записувалися у вигляді простих дробів. Ну а потім інші розрахунки - а ще й на роботі постійно користувався, земля їй пухом…) - просто вставив вираз в рядок пошуку гугля і натис “шукати”.
Ну гугль і порахував:)ї

Загалом, коли потрібно порахувати щось простеньке - рекомендую:)

І - наочно переконався: знати про щось - це ще не означає конструктивно цим користуватися!

Думки - віднесені вітром в Країну віднесених вітром думок:)

Навіть не знаю - мабуть, якщо взяти кожного блоґґєра за шкірку і витрясти з нього усі думки, що таким чи іншим чином були втрачені в процесі життєдіяльності і так і не знайшли свого відображення на шпальтах рідного блогу… мабуть, можна було би видавати щось співрозмірне з Малою Радянською Енциклопедією:)

Дійсно, дуже-дуже багато варіантів на кшталт “о! хороша думка, обов’язково треба собі десь запам’ятати, а як прийду додому/з’явиться час/доступ до інтернету/мине похмілля - то зразу написати в блозі. ідея - просто супер! таке точно не забудеш:)”.
Ще для певності повторити про себе кілька ключових слів (таких, аби наштовхували на зміст з перших “акордів”) - і все: успіх абияк забезпечено!

Правда, коли настає цей самий час писати в блог (чи реалізовувати якусь іншу свою геніальну ідею) - то в пам’яті залишається тільки інформація та сильні емоційні враження про те, що в ній, пам’яті, щось було, і було щось важливе та цікаве. Сидиш, думаєш, згадуєш, напружуєш нещасну голову - і нуль результату, все по-старому: інформація про те, що інформація була - є, а самої інформації - нема. І не пригадується хоч стріляйся.

Потім, правда, буває, що деколи воно таки вертається - якщо наштовхнутися на якись такий собі психологічний “якір”, що поєднано в пам’яті саме із тою ідеєю чи інформацією: може зазвучати пісня під яку прийшла в голову блага вість, може початися в телевізорі той самий рекламний ролик, може випадково “на автоматі” статися якись жест (мовляв, “так і тянєтся рука!” (с)), а може виступити в якості такого якора і запах смаженої картоплі чи солоних горішків під пиво - у підсвідомості свої шляхи..

А буває і так, що якось потім через якись час знову дійдеш до тієї ж ідеї - але почуття того, що щось безповоротно втрачено так і не полишає: тут вже не знаєш - це саме, чи не це саме, чи це саме - але йому чогось бракує..

ЯК БОРОТИСЯ???

Боюся, це не той випадок, коли вітер можна поставити собі на службу - би крутив, наприклад, ось такі ось охайненькі вітрячки:)

Найкраще, звісно, це ОДРАЗУ ідею втілювати в життя - тоді і враження найсвіжіші, і наміри більш чітко окреслені, і взагалі - все має притаманну лише “свіжим” думкам цілісність та довершеність; крім того - адекватним є і емоційне наповнення ідеї та наміру, а це (я переконаний!) найважливіша складова вдалої реалізації.
Бо буває, часто буває таке - от сам зміст прекрасно пам’ятаєш, а чому так, для чого  - просто настрій елементарно не “від того”: вже важко налаштуватися на той самий лад і зрозуміти в чому ж полягав задум. Суха інформація, на жаль, не може дати повну картину - відповідно, втілене будь-що на її основі і не буде мати гармонійності. Чогось просто бракуватиме…

НОТАТНИК:)

Нотатник - це добре: можна будь-де взяти і записати (таким чином відкладаючи на майбутнє) те, що спало на думку. Принаймні, потім не доведеться ламати голову над віднесеними вітром думками:)
Але тут постає дві проблеми:
1. Нотатник ЗАВЖДИ має бути десь при собі
2. Нотувати треба так, аби потім змогти відтворити відкладене якнайповніше

З першим, мабуть, простіше всього: майже в кожного зараз при собі є така зомбуюча адська машинка як мобілка - от в неї і можна занотовувати все, що завгодно. Особисто я записую це я смс-ку і зберігаю її - потім в “збережених” можна колупатися в пошуках натхнення, сенсу буття та зв’язку з Космосом досхочу:)

А ось друга проблема - не треба сміятися - дійсно цікава.. Справа в тому, що вже неодноразово траплялися випадки, коли в тих самих “збережених” відкриваю я таку “нагадувалку”, читаю набір слів, які самі по собі мають конкретно визначений зміст, але разом щось геть не бажають шикуватися в щось бодай трошечки впорядковане. Дивишся, дивишся, і думаєш - а що то воно означає, і що це я мав на увазі?
Ну ось такого роду думки вже однозначно що еміґрували на постійне місце проживання в уже згадану Країну віднесених вітром думок - десь кілька місяців періодично повертався до тих нагадувань з надією все ж розгадати страшенну таємницю, і врешті-решт повидаляв їх усі (про що тепер таки шкодую - бо міг би тут викласти і продемонструвати механізм еміґрації в дії).

Тож формулювати (хто таки візьметься наслідувати передовий досвід мобільного конспектування) потрібно все ж якось більш зрозуміло.. Воно-то так, коли пишеш, то здається що перше ключове слово - і все прекрасно згадається  саме по собі, але це ОМАНА! Далеко не завжди так відбувається:) тому краще писати зв’язно, і цих самих ключових слів чи фраз давати побільше - мобілка від цього в кишені важчою не стане.

До поточного посту, наприклад, вже не пам’ятаю коли (десь в Криму я був…) написав таку нагадувалку: “Втрачені думки, нотування в мобілі”.

А ще - знаю точно, що на цю ж тему писали хлопці-блоґґєри багато корисного, а знайти от не можу:(

Взагалі, я тут описав дві проблеми - але є й третя.. І полягає вона в тому, що ідея є, і ідея не забулася - але немає як її реалізувати.. Про це ще напишу на прикладі однієї такої власної..

Будьте при пам’яті!
І не забувайте телефонувати батькам (як казав колись поточний і майбутній мер столиці Черновецький)

Блоґґінґ та мовне питання

Взагалі, багато всякого на цю тему сказано - в основному (з того, що я бачив) Ярослав висловлюється про перспективність та прибутковість україномовного блоґґінґу. І навіть про модність:)

Я, взагалі, хочу нагадати, що ж таке мода як поняття (зізнаюсь, я колись був прийнятий на роботу до одного вуза в якості викладача загальної статистики, статистики фінансів, банківської статистики - і взагалі усього, що стосується статистики:) правда, працювати в цій галузі передумав, про що ніц не жалкую) - так-от, мода - це значення елементів якоїсь вибірки, що зустрічається НАЙЧАСТІШЕ.
В цьому світлі особисто я сказати, що україномовний блоґґінґ - це модно, на жаль, не можу. Бо з цієї формальної точки зору блоґґінґ україномовний не те що не модний - а ним взагалі можна знехтувати як статистично незначимою величиною:)

Загалом - так, я згоден, що грошей потрібно шукати там, де їх ще ніхто не знайшов. Але з іншого боку шукати, наприклад, нафту на Майдані Незалежності, мотивуючи це тим, що тут її ніхто ще ніколи не шукав і навряд чи шукатиме (мовляв, такий я унікальний - абияк моє починання принесе мені багато грошей!) - також, мабуть, не варто.. Я би, принаймні, не радив.
Хоча - з іншого боку, це можна перетворити на фарс і за правильного піар-підходу непогано розкрутитися. Але нафти таки не знайдете!

Так, мабуть, приблизно по аналогії і в україномовній блогосфері - погоджуюсь, тут ще цілина “непіднята” - але це зовсім не означає, що через рік-два-десять буде що “піднімати”:) це не дуже раціональний підхід, скажу я вам… При тому, що блогосфера як така взагалі може “загнутися” під тиском сервісів, хоча б, на зразок Хайвея - чи, якщо вже задовільняти точку зору особливо критично налаштованих представників укрблоґґєрської громади, може померти так і не народившись.

Думаю, роздуми про перспективність україномовного блоґґінґу потрібно обов’язково скоординувати якось із роздумами про взагалі перспективи розвитку (себто поширення) української мови як такої - і навіть не кажіть, що, мовляв, тут усе ясно, безхмарно, і шлях тільки один - до світлого майбутнього.
Як співали хлопці з групи Тік на таврійських іграх, “совєти не побудували комунізм бо у них не було сєксу - а був алкоголізм”.

Отже, які чинники розвитку мови? Це - ПОЛІТИЧНІ чинники, тобто лобіювання української мови з боку можновладців крізь криваві розборки з цього приводу з дуже неслабенькою опозицією (чи навпаки - бо сьогодні одні влада інші опозиція, завтра - інакше…). Ні, я не кажу, що от прийде хтось і українську мову заберуть зі спілкування, чи ще щось таке - зовсім ні, хто спілкується українською наразі той, скоріш за все, і надалі спілкуватиметься (хоча знову ж - якщо політика буде іншою, то половина з них з легкістю перейде на російську).
Але і українізувати Україну - це також потрібно дуже багато часу і дуже багато зусиль.

Повертаючись до політики, расклад наразі такий: “проукраїнський” владний елемент в органах центральної влади представляють, прямо кажучи, НУ, НС, БЮТ - інші просто надто слабенькі. “Антиукраїнський” та, відповідно, проросійський елемент - ПР та комуністи.
Плюс - БЮТ наразі в постійних сварках з Президентом, ще трошки - і піде на розкол, це у нас запросто. Тут стабільністю і не пахне - щирістю відносин та послідовністю політики також.

АЛЕ як тільки баланс сили трошечки зміститься в проросійський бік (чи, принаймні, залишатиметься таким, яким є на даний момент) - потрібно всього-навсього ТРИ МІЛЬЙОНИ підписів для ініціювання ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ стосовно надання російській мові статусу другої державної.

І підписи ці вже повним ходом збираються:) так-так! Сам бачив в Одесі недалечко від залізнодорожного вокзалу палаточку, де збираються підписи - а взамін роздаються на знак підтримки російської мови… ГЕОРГІЇВСЬКІ СТРІЧКИ. Мало того - багато людей ходить містом із прив’язаними цими стрічками до елементів свого туалету. На знак підтримки саме російської мови.

А тепер риторичне запитання: як ви думаєте, важко зібрати три мільйони підписів ЗА такий референдум? - та смішно подумати: лиш Одеса з Донецьком на пару можуть принести до такої “скарбнички” більше підписів:) Я ще мовчу про інші міста, АР Крим..

І ще одне риторичне запитання: якщо такий референдум проводиться - чи достатньо людей проголосує “за” російську мову як другу державну? Особисто я думаю, що ТАК. Проголосують аж бігом - і доведеться вводити ще одну мову. Ні-ні, не подумайте, я не забув про референдум, де ми всі дружно проголосували за двопалатний парлямент та скорочення чисельності нардепів до трьохсот.. Але на то НЕ БУЛО ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ! А тут - вона ого-го яка!

Дивимось далі: Російська Федерація продовжує нарощувати інтенсивність своєї культурної, економічної та політичної експансії на територію України - годі й казати, що половина нашої влади є проросійською.. Це вже навіть не “помічення території”, про що кажуть нам аналітики, згадуючи про святкування Чорноморського флоту до якого не долучиться жодне українське судно, і навіть не захоплення маяків, і не марші підрозділів збройних сил РФ територією України - це вже є система, до якої (ЩО НАЙГІРШЕ ЗА ВСЕ!) ми вже просто звикли:)
Ми звикли, що наша офіційна влада все стерпить і прогнеться черговий раз під Росію, ми звикли, що ті почувають себе у нас тут як вдома, що російські політики організовують прийоми українських громадян і допомагають за їхніми зверненнями..

А протиставити нічого!
Відповідно, все в купі - економіка, політика, соціум - якраз і не надто дає нам світлі перспективи стосовно розвитку української мови. Навіть навпаки…
Що можна протиставити ненажерливому і наглому сусідові? Можна було б НАТО - це також не надто добре, але куди діватися? Якщо не НАТО - то просто потрібно одразу лягати під Росію, і сказати реально: ми ніяка не суверення держава, а форпост між Росією та його західним антиподом.

Але ж до НАТО потрапити нам ще ой як не світить - мало того, що не беруть так зразу.. Так якщо і братимуть - тут ТАКІ заворушення почнуться на супротив, і знову ж - референдум вирішить справу геть не на користь Західної орієнтації.

То скіжіть будь ласка - хто де бачить розвиток мови? Чи її “моднішання”, чи ще щось подібне? Більше ЗМІ стало виходити українською?
Президент робить що може в цьому напрямку і зі шкіри геть лізе - але сам уже заледве, бідний, тримається і не знає вже на які і з ким компроміси йти аби хоч щось контролювати.
Якщо баланс влади перехилиться на бік Юлії Володимирівни - я не думаю, що вона переживатиме за українську мову. Точніше, я абсолютно упевнений, що не буде:)

Я боюся, що доки українська мова взагалі стане модною, і блоґґінґ український - поняття самого блоґґінґу вже, скоріш за все, еволюціонує в щось інше і видозміниться настільки, що блоґґінґом його язик назвати не повернеться.

Стосовно ж того, чи вигідно це - україномовний блоґґінґ.. Говорячи про себе - знаєте, те, що я заробляю на своїх блогах, аж ніяк не пов’язано з їх україномовністю. Ні, тобто однозначно, що читачі читають українською, і що спільнота україномовних блоґґєрів є набагато тіснішою, дружнішою (через свої більш скромні об’єми), із більшою взаємопідтримкою…Але я маю на увазі, що ЦІЛЕСПРЯМОВАНО замовити рекламу саме на україномовному блозі - у мене, на жаль, не було такого позитивного досвіду.
Оплачують лінки на ресурсі з відповідним рейтингом, а там - хоч арабською пиши.

Ну і, плюс, от ти, Ярославе, пишеш звід з київського мінікемпу..
Скажи, Ярославе - багато доповідачів спілкується українською? А скільки з них ПИШЕ українською? А якщо взяти взагалі усіх “авторитетів” із “українських” соціальних медіа та “навколоїхніх” прошарків - СКІЛЬКИ З НИХ Є УКРАЇНСЬКИМИ?

Тобто я веду до того, що у нас все як завжди, в Україні - якщо і є щось українське, то зроблене не нами, а кимось іншим аби на нас же заробляти:)
Наші медіа творять російськомовні люди, які дають українську мову інтерфейсу на вибір не з любові до неї, а чисто з бізнесового розрахунку.
Цього ми хотіли? Аби росіяни прийшли і зробили україномовний ресурс нам на втіху а собі на заробіток?
Це є УКРАЇНСЬКА БЛОГОСФЕРА???

Грубо кажучи - ми знову просрали все своє, вибачте за формулювання: у нас ні пошуковика нормального немає, ні взагалі чого-небудь дійсно потужного - все чуже, і заробіток від усього чим ми користуємось стрункими шеренґами крокує за кордон. Фінансувати розвиток іноземних порталів, книговидавництво, медіа тощо.

Салют!
Шануймося:)