Єдиний центр
Одразу попереджую: мова піде не про політику, принаймні в традиційному значенні цього слова. А на однойменне політичне утворення згодом, можливо, і подам до суду за займання такого справді корисного для громади поняття в своїх меркантильних дріб’язкових цілях.
Мова піде (мабуть, самі вже здогадалися:))) ), звичайно ж, про блоґґінґ та блогосферу. Так, скорше навіть про блогосферу в загальному; і розмова обіцяє бути вкрай серйозною)
А проблема, яку хотів висвітлити в цьому недільному пості, це гласність (гарне таке горбачовське слово, правда?). Які ніби і є, але є якось не так як хотілося аби було…
Почну здалеку. З такої собі передмови: тема ця, можна сказати, почала турбувати мене ще зпівроку тому, коли в процесі обміну лінками з одним дуже цікавим ресурсом з подивом дізнався, що дехто з подивом дізнається про існування україномовної блогосфери взагалі і про наявність україномовних блогів (хоч на якісь там стадії розвитку) зокрема.
В такі моменти думаєш: “як??? як можна не знати, що україномовна блогосфера існує, якщо навіть особисто я вже стільки-то років є власником такого блогу, і можу назвати в будь-який час дня і ночі (без жодних шпаргалок та заглядання до блоґролу!) ще як мінімум десять таких самих україномовних блоґґєрів!”.
Це ж як треба ігнорувати україномовний сегмент мережі та блогосферу аби цього не помічати!
Так, каюсь - була така думка спершу… але потім, на щастя, якось прояснилося усвідомлення того, що блогосфера не може називатися розвиненою, якщо аби бодай встановити її наявність потрібно день і ніч кльоцати мишкою в гарячкових пошуках. ТАК БУТИ НЕ МАЄ - от що я зрозумів.
Для того, аби дізнатися, що існує компартія України не потрібно бігати і розпитувати усіх зустрічних про це - всі і так знають, що вона існує.
А чим україномовна блогосфера гірша за компартію України????
Отже, перша проблема - існування україномовної блогосфери в цілому, і усвідомлення цього кожним громадянином України та українцем-емігрантом починаючи з тримісячного віку.
Друга проблема в тому, що україномовна блогосфера має дуже цікаву властивість… А полягає вона в тому, що я, наприклад, можу вже два роки бути активним її учасником і увесь цей час не дізнатися про існування спорідненого мені за контентом та ідеологією блогу. НОНСЕНС? Так, але має місце:( Кожній справі - окремий ноутбук!
Ярослав, 24 роки:)
Для російськомовної чи, тим паче, англомовної блогосфери це, звісно, є нормою - серед такої кількості блогів можна за все життя не натрапити на якись конкретний. Але в україномовній - … ?
Звісно, намагання зібрати всі блоги в одному місці були, і, якщо не помиляюся, неодноразово. Знову ж таки, можливо, вони були досить успішними - але якось такого чіткого усвідомлення в мене, наприклад, немає. Що от набираю таку-то доменну адресу, і можу бачити перелік УСІХ україномовних блогів (а якщо ще й з розподілом на рубрики - то взагалі…). І що цю доменну адресу знають УСІ україномовні блоґґєри, і що перше, з чого починається ознайомлення з україномовною блогосферою - це ця адреса.
І що кожен україномовний блоґґєр в першу чергу після запуску блогу додає його до Того Самого Списку, а вже потім до пошукових двигунців.
Саме це я і називаю Єдиним Центром Україномовної Блогосфери - в жодному разі НЕ АДМІНІСТРАТИВНИЙ центр, а центр суто інформативний. І в жодному разі НЕ КОМЕРЦІЙНИЙ. Неупереджений, без будь-яких преференцій та лобіювання-пєарення.
Оце, мабуть, і є найскліднішим - неупередженість, тобто… бо народ у нас звик до того, що якщо хтось має важелі впливу на будь-що, то з ним можна домовитись, “замутити” щось, “організувати”:)
І до того, що, наприклад, голова райдержадміністрації - це НЕ СЛУГА народу, не звичайнісінький КЛЕРК, а людина, яка має ВЛАДУ, ВПЛИВ, яка є володарем чогось.
Дійсно звично, і “нормально” - що будь-який публічний відкритий проект має і “темну” сторону, таку собі втаємничену частину. Так нас виховали.
Отже, що потрібно для створення такого Єдиного Центру? А зовсім небагато: “політична” як кажуть в телевізорі воля та єдність блоґґєрів в цьому питанні. Плюс - реалізатор (чи група виконавців), про якого (яких) ніхто в блогосфері не міг би сказати що “от раз він там щось робить - я не користуватимусь цим і нікому не раджу”. Останнє - подальша пітримка усіма блоґґєрами (інформацією та лінками).
В кінцевому підсумку можна було б отримати не лише каталог усіх україномовних блогів, не лише підбірки РСС-стрічок за тематикою, не лише миттєве інформування про запуск нових блогів - а й розгорнуту статистику україномовної блогосфери.
В іншому випадку реально потрібні дуже великі затрати часу та зусиль аби тримати руку на пульсі блогосфери і вчасно помічати нові цікаві блоги. Не знаю як хто, а я, наприклад, явно не встигаю..
Ну ось така-от блоґґєрська утопія в моєму виконанні:)
