Блоґґінг та Ерік Шлоссер
Ерік Шлоссер – якщо брати саму глибинну суть його діяльності, то можна упевнено сказати, що він є блоґґєром до кінчика нігтя на задніх кінцівках, навіть якщо у нього зроду не було жодного блогу і якщо він взагалі без поняття що це таке взагалі.
Він написав Велику книгу!
“Нація фастфуда: темний бік всеамериканського їдла” (переклад назви – особисто мій), яка є, на мій погляд, просто дивовижною квінтесенцією усіх відомих природі заморочок, що роблять блоґґєра не просто блоґґєром, а УСПІШНИМ блоґґєром:)
Але “заморочки” – це все деталі, іншими словами – дурниці. Не в тому сенсі “дурниці”, що на них увагу звертати непотрібно (так-так, багато з нас бачили американські фільми із “косінням” під східну філософію, з цитуванням Кодексу Честі Самураїв де кажуть, мовляв, до дрібниць потрібно ставитися з усією відповідальністю, в той час як до великих справ – легко), якраз навпаки – без цього нічого не вийде.
Лиш і про головне при цьому не потрібно забувати – про ідеологію, про філософію, про те рушійне, від чого все решта є просто похідними, при чому, мабуть, ще й далеко не першого порядку.
Я взагалі як побачив такі витяги з книги – так зразу про успішних блоґґєрів і згадав: ну один в один все так само! І тематика “цитована” така, і актуальна, і масова (охопленість – вважай, увесь “цивілізований” світ), і скандалів також достатньо (позови до суду, наприклад).
Плюс – наочність (тобто не каже – от це і це є шкідливим. А бере і порівнює, наганяє експресії – мовляв, кожен такий-то в 
на зображенні – типовий споживач фаст-фуда типу “магдональдс”: знедолений, обдурений зажерливими глобалістами та позбавлений здоров’я зусиллями хімічної промисловості; разом з тим – нездатний подолати оцю хворобливу залежність та приречений до самої смерті існувати в жалюгідному стані, простодушно дякуючи своїм катам за хліб насущний та звинувачуючи в усіх нещастях карієс, критичні дні, глобальне потепління та війну на близькому сходітакому-то віці стільки-то цистерн коли випиває, а цієї рідини, мовляв, якби її переробити на ракетне паливо нехитрими деякими маніпуляціями, то достатньо було аби союз-аполон тричі злітав до юпітера і назад, а потім ще й до ялти підкинув); ще – немаленька доля гумору, самоіронії та натяків на те який же цей народ ТУПИЙ шо вже геть край.
Правда, тут потрібно таки відмітити – не каже він шо народ тупий. Каже, шо то капіталісти такі злосні, шо всіх дурять і переховують страшну правду. А народ якраз такий, який і має бути – простий, наївний, роботящий, весь позитивний. І це не дивно, бо якраз цей народ і виступає споживачами шлоссерівської продукції:)))
Так в чому ж основна паралель між модними блогами та такою чудовою та пізнавальною книжечкою?
А паралель дуже проста, і я таку закономірність вже, до речі, помітив дуже і дуже давно: береш щось таке, про що всі І ТАК ДАВНО ЗНАЮТЬ, бо просто не можуть не знати (тобто якусь очевидну річ), пишеш про це пост (в даному випадку – цілу книгу), тичеш туди якись список (можна навіть нумерований!), кілька порад “новачкам”, трошечки гумору, якихось порівнянь, експресії (ну бо людина ж не думає головою! до емоцій треба звертатися – усі ділові та політичні кола експлуатують таку модель вже століттями) – і вуаля:)
З одного боку – нічого нового нікому не розповів, не просвітив, жодної інформації не дав… але з іншого – написав-таки! І оформив, і взагалі – так, я, мовляв, і так про все це знав – але якось докупи все це зібрати раніше в голову не приходило..
Або – так, знав, але якось пронумерувати сам не допетрав, тому автору величезний ріспект, нехай бог дарує йому багато-багато здоров’я написати іще кілька тисяч подібних постів:)
Чи – та звісно шо знав, хто ж не знав.. Але я не думав, що це аж настільки серйозно! А тут автор так ЕМОЦІЙНО розписав, привернув увагу громадськості, відкрив очі – люди, буквально, прозріли!
Тобто експлуатується основна риса людського характеру – небажання думати самостійно і постійні очікування, шо хтось прийде і скаже: це є добре, оце є недобре, отак роби – а так не роби. От за цих голосуй, бо вони хороші – а за тих не голосуй, бо вони в дитинстві не слухалися батьків і вже в шостому класі курили цигарки без фільтру.
Не знаю.. Особисто я як бачу такі пости навіть у дуже і дуже авторитетних блоґґєрів – якось неприємно стає, не читаю далі.
Наївно, звісно, так думати – але я все ж волів би, аби люди своєю головою таки навчилися трохи думати і аналізувати. Головне – самостійно приймати рішення, а не за чиїмись вказівками:)
Та боже мій, той же магдональдс – НУ ХТО НЕ ЗНАЄ, ЩО ЦЕ ОТРАВА В НАТУРАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ???
Усі знають:) і водять туди своїх дітей!:)
Бо треба, аби хтось написав книгу – і це лиш для того, щоб просто звернути увагу на проблему!
Сміх та й годі:)
Люди, думайте самостійно і не наслідуйте таку моду:)
зробимо блогосферу кращою!
