Так-так, знову буду мусолити вже усім набридлу тему:)
Одразу домовляємось: в цьому пості під “успішним блоґґєром” будемо розуміти такого блоґґєра, якого читає максимальна кількість людей – і безпосередньо відвідувачі блогу, і читачі через РСС.
НАГОЛОШУЮ – не просто “нагнаний” трафік, а ДІЙСНО ЧИТАЧІ – тобто стабільна читацька аудиторія, яка ще й при цьому постійно зростає.

І ще наголошу на тому – що таке визначення “успішного блоґґєра” я приймаю тільки в цьому пості, це не означає, що я так вважаю загалом.

Так-от, поговоримо про фактори, які роблять блоґґєра успішним:) як правило, в таких випадках фігурує “контент”, “дизайн”, “офлайнова чи онлайнова публічна відомість блоґґєра”.
Це все так, чіпати лишній раз не будемо.

Навіть не про фактори, а про один-єдиний фактор, який, на мою думку, і є вирішальним з цієї точки зору успішності, а це -

особистість блоґґєра

Його особисті якості.

Так-от: усі ми прекрасно можемо навести багато прикладів з життя (серед друзів, знайомих, одногрупників, співробітників тощо) – коли одна людина має просто неймовірну схильність до контактування з іншими собі подібними та налагоджування дружніх зв’язків; в той час як інша може пропрацювати в невеличкому колективі з трьох-чотирьох співробітників, і за увесь цей час так і не потоваришувавши з ними.

Коли одна людина з’являється у зовсім незнайомій їй компанії, а вже за десять хвилин вона там “своя” – всі вже її знають на ім’я, усі про неї говорять, усі звертають увагу, з усіма вона по-панібратськи вітається та фамільярно може викидати різного роду жарти.
В той час як в цій же компанії хтось може вже перебувати дуже довгий час, і навіть близько так не “засвітитися”.

Ще приклад: чудово знаємо купу випадків, коли хтось каже якусь річ публічно – і його ніхто не чує, і не слухає по-справжньому; в той час як хтось інший це саме може сказати – і це буде у всіх на вустах.
І це ще не найгірший випадок, бо найгірше – коли людина говорить правильні і розумні речі, а її ніхто не чує, а іншу людину, яка каже абсолютні дурниці – слухають, чують, цитують і сприймають.

Ну хоча б Ден Браун зі своїм “кодом да Вінчі” – про це саме було написано ще на початку вісімдесятих років двома нікому не відомими письменниками. І що? Хто про них чув?
Про них почули (і то кволенько так..) тільки коли вони подали на Брауна до суду з приводу плаґіату (який дійсно мав місце, можу абсолютно упевнено стверджуватиї, бо читав і їхню книгу).

Дуже правильно кажуть штатівські специ: зовсім неважливо ЩО ти кажеш, важливо ЯК ти це кажеш і важливо ХТО це каже.
Саме тому особисто я стверджую, що блоґґєр може писати абсолютні дурниці та нісенітниці, і мати найвідстійніший на світі дизайн, і не бути при цьому попсовим виконавцем – і може бути дуже навіть успішним блоґґєром виходячи із зазначених на початку посту критеріїв успішності.

Це щось на кшталт коли приблизно такий діалог:

- ти чув, відбудеться таке-то і таке-то!
- звідки знаєш?
- так вася всім вчора розповів!
- вася? я тобі про це ще тиждень тому казав..
- справді?… хм….

Ось цей “хм” і визначає хто потенційно успішний блоґґєр, а хто ні:)

Ну а тепер трошечки до практики. Чим на більшу кількість наступних запитань ви можете відповісти з максимальним рівнем ствердності, тим ви потенційно більш успішніший блоґґєр:

1. У вас дуже багато друзів

2. Ви дуже легко налагоджуєте як особисті, так і ділові контакти

3. Ви – “душа компанії”

4. Ви постійно відчуваєте потребу в спілкуванні

5. Ви однозначно екстраверт

6. Ви завжди здатні привернути до себе увагу, бути ПОМІТНОЮ людиною

7. Коли ви щось кажете – до ваших слів прислухаються

8. Ви – завжди оточені людьми (друзями, знайомими)

9. Вас намагаються наслідувати інші (манеру поведінки, одяг, зачіску тощо)

10. Ви здатні започаткувати “моду” на якесь слово, вислів, на якусь річ тощо

11. Ви завжди знаєте “що по чому” і вкрай рідко буває таке, що усі про щось знають, а ви ні – це може бути і щось простеньке на кшталт “а ти знав, що така-то з таким-то зустрічається?” (тобто всі давно знали, а ти лиш тепер дізнаєшся), а може бути і щось більш глобальне (в плані новин, міжнародних відносин, економічної ситуації тощо)

12. Ви – “засвічена” особа, де б не були і чим би не займалися. В школі: “ти з 10-А?” – “так, це там де вася вчиться, знаєш?”, – “а-а, звісно знаю!”
Те саме і в інституті, на роботі тощо – “засвічені” як серед своїх товаришів (колег), так і з точки зору начальства

13. Ну, вже і так усім розумним людям все зрозуміло (а інакші мій блог не читають), продовжувати можна до безмежності в тому ж ключі.

Загалом – образ людини, її риси характеру цілком легко ідентифікуються із цих невеличких запитань.

Ну і, звісно, навпаки..
Якщо блог вирішить завести людина, яка, грубо кажучи, може розповідати про панацею від усіх хвороб чи про секрети вічного життя – і її при цьому ніхто не почує; якщо людині важко йти на контакти з іншими людьми, якщо вона є здебільшого інтровертом, і не відчуває потреби в активній соціалізації – то у цієї людини є набагато менше шансів стати успішним блоґґєром.

Тобто я цим постом хочу сказати, що все ж най-най-найголовніше для “успішності” блоґґєрської діяльності (знову нагадую, виключно в тому розумінні, яке зазначено на початку посту!) є все ж особистість блоґґєра, здатність його знаходити спільну мову з людьми, йти на контакти з ними та, образно кажучи, робити з мухи слона – при чому такого слона, про якого всі говоритимуть.

Сам контент, дизайн і все інше – це абсолютно другорядні та похідні речі.

Ось і настав цей час, де перед безпосередньо постом хочу згадати про деякі речі, які до нього відношення не мають ніякого. Не знаю, чи буде така практика постійною – залежить від того, чи буде що сказати.
Сьогодні – є:)
Гарна людина почала вести ще один блоґ – wordpress.biz.ua
Я наразі не знаю точно що і як там писатиме – але реалізований сайт на тому ж вордпресі гарно, мені сподобалася ідея з малюнками-лінками-на-пости, і на них же лічильник коментарів та назва посту.
А вам?;)

Як і обіцяв, в продовження блоґґєрського марафона по Легалізації та з метою такого собі виокремлення матеріалу – пишу такі собі загальні речі та “робочі моменти” тієї самої легалізації.

Перш за все – “як це було”.
Тут все просто – ДІЙСНО все просто:) піти до державного реєстратора, зробити необхідні копії документів і все інше, що вимагається – це.. ну, від сили, на годину часу.
Тобто працює все чітко, ясно, доступно і без жодних підводних каменів.
Просто прийти туди – навіть не знаючи нічого ані про саму процедуру, ані про необхідні документи, і все швиденько розкажуть-покажуть.

Ну, далі – ПОДАТКОВА:)
Така вже в них специфіка роботи – первірки всілякі, роз’їзди – то в сільські ради, то на ринки (перевіряти патенти)..
Іншими словами – прийшов в податкову, а відділ оподаткування фізичних осіб взагалі закрито на (мабуть, золотого) ключика. Відповідно – нікого нема.
“Де?” – “на перевірці усі”:)
Наступного дня – у відділі сидить начальник і якись хлопчина, а МОГО інспектора нема. Але не проблема – сказав з приводу чого, швиденько все зробили і лиш залишили моєму інспектору на столі квитанцію про сплату мною Єдиного податку, мій звітний зошит (де він мав печатку проставити).

Мовляв, приходь завтра і просто забери свій зошит та Свідоцтво про сплату єдиного податку.
Прийшов наступного дня – у відділі взагалі лиш жіночка одна сидить, а в коридорі купа народу. Зайшов, сказав, що просто забрати Свідоцтво.
Вона до мого інпектора робочого столу – так, є виписане, але НЕ ПІДПИСАНЕ.
Ще когось відпустила, і побігла все підписала – видала мені на руки, і бувайте здорові.

Тобто свого інспектора я ще не бачив в обличчя – побачу вже в перших числах липня:)

Загалом – така обстановка у мене в податковій зовсім не означає, що вона такою є завжди. Колись у 2002-му році я в цій податковій навіть проходив виробничу практику:) і тому добре знаю – люди тут нормальні, до платників податків ставляться з розумінням.
Не хамлять, не нагліють…
Хоча – так само чудово знаю, що в іншому районі Чернівецької області все з точністю до навпаки: на людей вовками виють, посилають прямим текстом на три веселі літери, і заставляють бігати за собою дууууже довго доки взагалі подивляться що ж у тебе до них за справа.
Тому – тут як пощастить…

*******
*******

Тепер – про трошки загальніші речі.. А саме – НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?
Тобто ми (але не знаю хто саме “ми” – чи то УКРАЇНЦІ, чи то СЛОВ’ЯНИ, чи то просто “ПОСТСРСРІВЦІ”) – ми звикли щось робити подібне тільки тоді, коли це викликано якоюсь НЕГАТИВНОЮ МОТИВАЦІЄЮ. Тобто якщо прийде хтось і скаже – “або завтра нормально працюєш і плотиш податки, або сплачуєш величезний штраф, плюс пеню, плюс неустойки” – то аж бігом усі побігли б легалізувати свої ДОХОДИ.

А так – навіщо? Ніхто нікого ні до чого не змушує, з автоматом наперевіс за спиною не стоїть – ВОЧЕВИДЬ, ЦЕ Є ЧИМОСЬ НЕВАЖЛИВИМ!!!
Або – “коли їм буде потрібно, то самі прийдуть”:)

Так-ось: коли прийдуть – тоді вже розмова буде зовсім інша, це вже мені повірте. Сам особисто колись при підготовці до відповідного іспиту розраховував суми штрафів, пені, неустойок – як за несплату податків, так і за несплату збору до Пенсійного Фонду.

Але справа навіть не в цьому… Звісно, що державна з її інертністю та відсталістю не скоро дістанеться своїми кривавими ручками до інтернет-заробітків.
Ми не живемо в державі з тотальним контролем – тому можна завести собі картковий рахунок в банку, здійснювати через нього певні трансакції (АЛЕ в певних межах – якщо їх перевищити, то щирі банківські працівники самі побіжуть повідомляти “куди треба” про цей факт), і не спостерігати абсолютно жодної уваги до вас з боку податкових органів (чи правохоронних).
Крім того – явний бардак в уже згаданій державі дозволяє думати, що станеться це нескоро, можливо, навіть і дуже нескоро.

Тепер дивимося з іще іншого боку: бо увага до якоїсь діяльності може прийти або “зверху”, себто з боку держави, але і “ЗНИЗУ”, тобто від Вас особисто!
Варто десь когось зацікавити, і тоді вже вся система працюватиме не від різних державних реєстрів, державних органів – для яких окремовзята людина є не більше ніж муряхою; а працюватиме уже все починаючи від ВАС: а тут вже “розкрутити” доходи, погодьтесь, вже зовсім нескладно.

Іншими словами – навіть керуючись оцією НЕГАТИВНОЮ мотивацією: ВАРТО ЛЕГАЛІЗУВАТИСЯ.

Але ж є і ПОЗИТИВНА:
По-перше, сплачуються внески до Пенсійного фонду та усіх інших
По-друге, у Вас є можливість легально співпрацювати зі своїми контрагентами, і вони можуть також легально “списувати” на Вас кошти на виконання укладених між вами угод
По-третє, йде трудовий стаж
По-четверте, маєте можливість наймати персонал і ОФІЦІЙНО платити йому заробітну плату, видавати трудові книжки тощо
По-п’яте, хай це для більшості і звучить СМІШНО І НЕДОЛУГО, але Ви таки підтримуєте Українську державу. Так, це зовсім небагато – те, що сплачуєте до місцевого бюджету, але це ПРЕЦЕДЕНТ, це ПРИКЛАД
По-шосте, у Вас абсолютно чисте сумління, жодних турбот з приводу своїх фінансових потоків та трансакцій
По-сьоме, це все коштує зовсім недорого: як вже казав, для мене сума Єдиного податку складає 60 грн на місяць

Я чудово розумію, що більшість із мережевих заробітчан просто не знають про всі ці законодавчі моменти, також чудово розумію, що усе це ВИПЕРЕДЖАЄ СВІЙ ЧАС, правда, не знаю ще наскільки (бо рано чи пізно – а така практика стане нормою) – але, але, але: наразі можу упевнено сказати, що я є ПРОФЕСІЙНИЙ, ОФІЦІЙНО ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ВІДПОВІДНИМ ЧИНОМ БЛОҐҐЄР. І ТАКИЙ, ЩО СПЛАЧУЄ ПОДАТКИ ЗІ СВОЄЇ БЛОҐҐЄРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Багато таких знаєте по мережі?;)

В бомжа запитують: якщо ти виграєш в лотерею мільйон доларів, що ти на нього придбаєш? – я придбаю свого власного моста!
(с)тарий бородатий анекдот

І ще “до колекції”:
…Ірак, победивший своих господ – сам себе построит тюрьму…
(с) Андрій Макаревич

До чого це все? І до чого “чесність перед собою” та “розуміння”, і до чого, тим більше, моя особиста повага (хоча, звісно – кому вона потрібна?:) ).
Спробую методично і максимально зрозуміло пояснити.

Людська природа – це така штука… Хоч ти трісни, а вона завжди залишиться такою самою. І що б не сталося з людиною – вона завжди збереже свої (правда, переважно паскудні) риси, свої цінності (як правило, смішні…).

Тобто – ось є людина, і вона в звичних умовах проявляє, наприклад, якісь власні амбіції. Нехай – кар’єрні.
І – раз! Потрапляє ця сама людина в якісь зовсім інші умови. Наприклад, до в’язниці. Чи до збройних сил. Чи ще кудись. І що? Чи буде вона намагатися змінити свій статус в першу чергу, чи буде вона раціонально мислячи об’єднувати свої зусилля з іншими “товаришами по нещастю” аби покращити загальне становище?
Ні, не буде. Вона, людина, буде мати все ті ж амбіції: просто вже в нових умовах.

Тобто, здавалося б, абсурд! Якщо мислити хоч якось, піднятися над самим собою – то можна змінити стан речей! А не намагатися якось підвищити свій статус над всіма іншими в існуючих несприятливих умовах.
Що керує людьми, які гризуться між собою, прекрасно розуміючи, що скоро за такого стану справ не стане їх обох?
Чому наша Русь завжди була пошматована чварами князів – хіба не зрозуміло було, що Русі тоді просто не стане?
Чому раб продовжує працювати на свого хазяїна, хоч розуміє, що якщо зібратися всім разом – то можна змінити всю систему?
Чому зараз наші можновладці анітрохи не вчаться на уроках історії, хоча прекрасно видно: якщо проґавити таким чиномм країну (а до того все йде) то програють всі, чи, принаймні, дуже і дуже багато недоотримають…

********

Інтернет! Ах, яке колись було романтичне слово:) уособлювало.. та що тільки не уособлювало! Це була нова надія (без перебільшень!), це було віяння свободи, це було щось абсолютно нове, безмежні горизонти!
Дивіться, надії-пророцтва письменників-фантастів справджується прямо у нас на очах!

Саме так… Але ж як людина, людина! може не перенести усе своє паскудство і мізерність усюди, де є хоч якась кількість цих самих людей? Як вона може не побачити економічні перспективи навіть там, де справу починали ентузіасти-романтики, не спаплюжити все на корню, не закапарити своїми брудними руками?
І ось – є інтернет наразі. Де свобода? Де нові горизонти? Де романтика?
Є багато-багато інформації, є КОРПОРАЦІЇ які його контролюють і є багато-багато грошей, які заробляються в цьому середовищі. Чи про це вони мріяли, піонери мережевого простору?

Насправді, нічого концептуально нового не відбулося: просто людина знайшла ще один плацдарм для вияву усіх своїх якостей – як позитивних, так і негативних.
Але щоб щось нове – ….?
Де – нове? Нічого нового немає, це просто пришвидшення старого:) і його полегшення, таке собі нарощення виробничих потужностей.
Це просто новий міст для бездомного, під яким більш сухо ночувати. Але – це все ж той самий міст:)

У людини це в крові, чесне слово: взяти, відмовитися від “старого” а потім “придумати” таке саме як було – бо, виявляється, так якось простіше, і взагалі.. це тепер МОДНО!
Звісно.. звісно ніхто не каже що це те саме старе, яке було, не дай боже! Ми ж – новатори, нам все новеньке подавай..

Тому я й кажу – що поважаю людей, які є чесними з самими собою: які не кажуть, що придумують щось нове, і, що ще гірше, не вірять самі в такі дурниці.
Так само поважаю людей, які розуміють що відбувається – і чесно собі і всім довкола в цьому зізнаються:)

Як же!
З’явилася блогосфера. Це ж абсолютно щось нове! Феномен! Давайте всі, всі заводьмо собі блоги, це круто, це класно, це сучасно, це модно!
А змінилося лиш те, що замість піти до сусідки переповісти якісь плітки – вони, плітки, просто викладаються в свій блог і сусідка читає їх на моніторі свого комп’ютера. Грубо, погоджуюсь – але по суті все так і є.

Ну але людина на місці не сидить. Вона ж постійно має вигадати щось нове! (наприклад, нового моста;) )
І ось тепер фрілансєри всього світу вигадали собі нового “моста” – пішли всі успішно з офісної роботи (паплюжачи при цьому ті самі офіси останніми словами, і начальство, і все решта), а тепер подивилися, що вдома якось “не так” працюється. То одне заважає, то інше..
А давайте спільні офіси організуємо! Хлопці, а не те саме ми мали на офісній роботі? – ні, це зовсім інше, зовсім! Тут – жодного начальства, це наш особистий вибір і все таке..
Ну а якщо стане очевидно (а воно не може не стати!), що економічно доцільніше застосовувати поділ праці, і загальний менеджмент (себто організацію, мотивацію, планування, контроль) – то що? повибирають зі свого числа (чи взагалі наймуть людину “зі сторони”) управлінців, створять свою організаційну структуру з усіма “витікаючими” (бо вибору просто не буде, якщо хтось захоче дійсно розвиватися і нарощувати фінансові потужності!)? І чим відрізнятимося?..

Хлопці, ну а це хіба не те, що було? – ні! – скажуть “хлопці”, – це ЗОВСІМ інше! І ми боролися з тим “іншим”, і перемогли! Тепер в нас є СВОЄ “інше”:)
А скажуть так тому, що людині певного складу розуму-характеру просто постійно потрібне щось ЗОВСІМ інше:) а внаслідок того, що, як відомо, ДІЙСНО придумати щось ЗОВСІМ інше не так-то вже й просто… то залишається просто ходити колами і радіти від того, що ландшафт постійно змінюється…

Людина бажає змін, в першу чергу, в самій собі – але шукає їх чомусь десь назовні. Тобто – ось я хочу змінитися трошки, то піду до церкви, наприклад. Чи “традиційної” чи якоїсь “новомодної-молодіжної”.
І що? Якщо ця людина була скупою, наприклад – то вона такою ж і залишиться!:) чи дріб’язковою, чи пліткаркою, чи інтриганткою…

Так само і з інтернетами-блогами-всім решта: це не змінює нашої суті, це не дає свободи, це взагалі не дає нічого НОВОГО, бо нового ще, на жаль, просто не придумали – всі надто зайняті своїм власним “просуванням” в “старому” і вигадуванням нових форм цього самого “старого”.

Як у фільмі “назад у майбутнє” – де в різних умовах і в різні часи ті самі герої були абсолютно ідентичними. Правда, у фільмі кажуть, що це можна змінити – що ж, це також властиво людині: вірити в казки.

Раніше Вася Пупкін брав в гастрономі пляшку горілки, випивав її без закуски, сідав на зупинці і розповідав усім перехожим, що президент – козел.
Потім – ішов до гастроному, брав пляшку горілки, але що  президент – козел вже писав десь на паркані.
Потім – те саме писав у своєму блозі.
Потім – в той же блог це вставив як підкаст:)
Потім – взагалі відео!
Потім – іще щось буде, ще не знаю що – але незмінними залишуться і ПЛЯШКА ГОРІЛКИ, і ВАСЯ ПУПКІН, і “ПРЕЗИДЕНТ – КОЗЕЛ”.
Це карма!

Іншими словами, в ідеалі модель нашого щасливого життя на даний момент полягає в наступному:
1. Кожній людині дати власного моста
2. Щодня замість існуючого моста давати людині НОВОГО:)

Ось воно, щастя!