Філософія блогу

Ефект ідіота працює завжди і всюди:)
До речі, перед початком розгляду питання відмічу один момент – дивлячись на останні заголовки у мене в блозі, таке враження, що скоро буде не блог а “анжеліка”: там теж назви схожі – “анжеліка і король”, “анжеліка і той-то”, “анжеліка і то-то”, “анжеліка і кучма” тощо… Так і в мене: “блоггінг і то-то”, “блоггінг і цейво-то”:)))

Ну тепер до фекту Ідіота.
Пам’ятаю, в якісь із книжок про Тома Сойєра Твен пише про момент коли шахраї ставили “на селі” якусь епохальну постановку якоїсь не менш епохальної вистави. І жителі приходили, дивилися це нещастя, розуміли, що їх просто ошукали – але при цьому бігли до інших і казали “круто, вау, обов’язково треба подивитися!”. Казали – з простеньких міркувань: раз мене ошукали, то хай інших також:)

Але усе це еволюціонувало, дійшовши до наших часів, і кардинально видозмінилося: тепер масштаби таких “постановок” стали настільки величезними, що люди просто навіть і не почувають себе ошуканими!:) вони сприймають це як норму!
Це один із аспектів ефекту Ідґіота:)
Іншими словами – це коли приходиш на виставку сучасного митця і спостерігаєш отаке ось каміння (яке, правда, світится!) і думаєш: “хм.. таке мистецтво міг би організувати і механізатор з рідного колгоспу. а як ще сто грамів налити – так взагалі…”

Але справа в тому, що митець цей є ВІДОМИМ таУСПІШНИМ, тому він хоч корову на стенда завішає – а все одно це буде мистецтво, і мистецтво це буде високим незалежно від того як зависоко цю саму корову пришпілити до стіни.

Другий аспект ефекту Ідіота є більш практичним, я б навіть сказав, прикладним – саме він для блогосфери і є вкрай характерним, і навіть покажу дію ефекту Ідіота на прикладі самого Ідіота (з idiot.ru – тут стояв лінк, але я його видалив.) :)
Просто ресурс цей є надзвичайно характерним, я б сказав, майже ідеально ідіотським, і виражається він приблизно в такій тезі:
“фігня фігньою! але треба піти подивитися…”

І найхарактерніше це проявляється все ж не в блогосфері, а в кінематографі: коли виходить якись новий фільм, і ти стовідсотково знаєш, що він паршивий, і неякісний, і всі що його вже бачили категорично не радять дивитися, і плюються – і все одно кіно має такий статус, що його “треба подивитися”:)

Так і з бідним ідіотом.. Нормальна людина не може бути постійним відвідувачем його блогу – бо там просто фігня фігньою:)
Але тим не менш! Незважаючи на те, що всі знають хто його “годує”, де він “зарплату отримує”, чиї позиції тут активно просуває – все одно приходять і приходять люди, і в яндексівському рейтингу стенделоунів стабільно десь недалечко від початку списку!
Ото вже дивина:)
Якщо інший ніякий ресурс людина, якій він не подобається, відвідувати не буде – то сюди вона таки загляне і напише в коментарі все, що думає про нещасного Ідіота. А тому лиш цього і треба! Аби хтось прийшов, подивився, а як ще й відкоментить – то взагалі класно:)

Спадає на думку передвиборчий анекдот часів 90-х:
Приходить бабця до магазину і купує мішок гречки, рису, цілу упаковку сірників, кілька кілограмів солі, кілька ящиків горілки..
Продавщиця і питається:
- бабцю, а навіщо вам те все?
- ой, доню.. прийдуть же ж комуністи – дефіцит буде…
- а за кого, бабцю, голосувати будете?
- та за них, рідненьких..

Так і у нас в блогосфері: ну такий-то і такий-то взагалі вже зажрався! – та точно зажрався! – геть нема шо бачити.. – та нема, і не було.. – ну добре, піду подивлюсь шо у нього там новенького:)

А в результаті – сидимо і суто по-ідіотськи споживаємо те, чого нормальна людина споживати не стала б. І це – абсолютно свідомо:)

Такий вже наш світ – а блогосфера є його частиною.

“Нарешті! – подумаєте ви, – нарешті, піде мова про щось позитивне:)”
І абсолютно не помилитеся! Тому що мова піде про приємне – принаймні, в тому числі… навіть якщо це “приємне” і розглядатиметься дещо опосередковано.

Усе з чогось починається..
Так і в цьому випадку – отримав сповіщення в ЖЖ:

Pivo.ru / Пиво.ру
from beer_com

Привет!

Тебя интересуют пивные сайты? Я хочу продать свой домен Pivo.ru

От саме так воно і виглядає:)
Пішов я на Pivo.ru, подивився що до чого – висновок однозначний: це елементарний кіберсквоттінґ, тому що хлопець придбав “гарячий” домен виключно для його перепродажу. І нічого безпосередньо про пиво за цією веб-адресою немає: тільки хроніки епопеї з її продажу – хлопець ретельно описує усі перипетії цього нелегкого процесу, ділиться враженнями про рекламних менеджерів різних пивних компаній, і навіть дякує за “листи та відгуки”:)

А лейтмотив усього цього дійства легко можна подивитися на малюнку ліворуч.

Про що, до речі, і поговорити хочу – тобто про “правильні імена”, доменні імена для сайтів.

Чи дійсно це так важливо? Кому це потрібно? Яка користь реальна, а не ілюзорна?

Ну що ж.. Давайте уявімо ситуацію: людина чи група людей хоче зробити якись гарний тематичний сайт. Раз вже пивна тематика – то хай про пиво. І незалежно від цієї людини чи групи – знаходиться інша, яка теж хоче зробити такий самий пивний сайт.

Перша викупає домен Pivo.ru і робить свій сайт за такою адресою, інша ініціативна одиниця – реєструє, наприклад, домен kbgidngnhkiobndl.com (тобто я тут для прикладу запропонував пустий набір літер).
І?
Хто як думає – кому більше шансів гарно “розкрутитися”?

Не знаю як кому, а мені здається, що якщо робити саме САЙТ а не щось корпоративне, тобто інформативний сайт, який зорієнтовано на відвідувачів, на оновлення, на спілкування і т.д. і т.п. – то оце саме доменне ім’я геть не грає такої аж важливої ролі як ми то звикли думати про це..

Тобто якщо видавати гарний контент, оптимізувати сайт і грамотно розкручувати – думаю, запросто “ніяке” доменне ім’я обійде “тематичне” на раз-два: що тицяти на лінка у видачі гугля-яндекса на одне, що на інше – абсолютно немає ніякої різниці.
Як і в техніці додавання сторінки до вибраного, чи додавання РСС-стрічки до рідера (хто вже яким користується).

Тобто кому РЕАЛЬНО може бути цінним факт володіння таким доменним ім’ям?
А тут, по-моєму, лише такі варіанти:

1. Це ось такий “спекулянт” (люблю це слово!) як ото хлопчина, що ніяк не продасть домена
2. Це перекупщик – який скупить в цього хлопця для подальшого перепродажу
3. Це кінцевий покупець – яким може виступити, думаю, виключно якась юридична особа, що має відношення до пива. Тобто якій потрібен не інформативний сайт, не формування свого корпоративного імені-бренда за допомогою сайту – а просто веб-додаток до УСІМ І ТАК ВІДОМОГО бренду. Або – розкрутка не настільки відомого бренду, але не за рахунок доменного імені як такого – а за рахунок мусолення САМОГО ФАКТУ ЙОГО КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ.

Ще раз підіб’ю такий собі невеличкий підсумок: якщо хтось хоче зробити сайт про пиво, дійсно сайт, де буде дуже багато інформації, де буде нарощуватися аудиторія за рахунок контенту в першу чергу – то не настільки важливо придбати саме таке от доменне ім’я.
І навпаки – якщо без брендового підкріплення (тобто придбаває доменне ім’я хтось нікому не відомий) придбати такий домен, і потім над сайтом не працювати повноцінно – то сам по собі домен нікого не розкрутить: просто пошумлять-пошумлять спочатку, мовляв, ось такий-то і такий-то придбав такий гарний домен за стільки-то долярів – і на цьому все скінчиться.
Не затримуватимуться відвідувачі, і постійних читачів не буде – сайт просто буде занепадати і все.

Безперечно, хлопчина продасть Pivo.ru, і я думаю, що продасть саме якісь юридичній особі (як казав – якій сайт потрібен просто як додаток, а не самостійна інформаційна одиниця), можливо, навіть якомусь відомому пивному бренду.
Хоча – на цей рахунок я трошечки сумніваюся, тому що відомому пивному бренду краще зареєструвати ім’я у форматі [бренд].com/ru/ua тощо, ніж такий загальний, “універсальний”…

Ну що ж!
Успіхів хлопчині, і усім-усім-усім ГАРНОГО пива:)

Навіть не знаю – мабуть, якщо взяти кожного блоґґєра за шкірку і витрясти з нього усі думки, що таким чи іншим чином були втрачені в процесі життєдіяльності і так і не знайшли свого відображення на шпальтах рідного блогу… мабуть, можна було би видавати щось співрозмірне з Малою Радянською Енциклопедією:)

Дійсно, дуже-дуже багато варіантів на кшталт “о! хороша думка, обов’язково треба собі десь запам’ятати, а як прийду додому/з’явиться час/доступ до інтернету/мине похмілля – то зразу написати в блозі. ідея – просто супер! таке точно не забудеш:)”.
Ще для певності повторити про себе кілька ключових слів (таких, аби наштовхували на зміст з перших “акордів”) – і все: успіх абияк забезпечено!

Правда, коли настає цей самий час писати в блог (чи реалізовувати якусь іншу свою геніальну ідею) – то в пам’яті залишається тільки інформація та сильні емоційні враження про те, що в ній, пам’яті, щось було, і було щось важливе та цікаве. Сидиш, думаєш, згадуєш, напружуєш нещасну голову – і нуль результату, все по-старому: інформація про те, що інформація була – є, а самої інформації – нема. І не пригадується хоч стріляйся.

Потім, правда, буває, що деколи воно таки вертається – якщо наштовхнутися на якись такий собі психологічний “якір”, що поєднано в пам’яті саме із тою ідеєю чи інформацією: може зазвучати пісня під яку прийшла в голову блага вість, може початися в телевізорі той самий рекламний ролик, може випадково “на автоматі” статися якись жест (мовляв, “так і тянєтся рука!” (с)), а може виступити в якості такого якора і запах смаженої картоплі чи солоних горішків під пиво – у підсвідомості свої шляхи..

А буває і так, що якось потім через якись час знову дійдеш до тієї ж ідеї – але почуття того, що щось безповоротно втрачено так і не полишає: тут вже не знаєш – це саме, чи не це саме, чи це саме – але йому чогось бракує..

ЯК БОРОТИСЯ???

Боюся, це не той випадок, коли вітер можна поставити собі на службу – би крутив, наприклад, ось такі ось охайненькі вітрячки:)

Найкраще, звісно, це ОДРАЗУ ідею втілювати в життя – тоді і враження найсвіжіші, і наміри більш чітко окреслені, і взагалі – все має притаманну лише “свіжим” думкам цілісність та довершеність; крім того – адекватним є і емоційне наповнення ідеї та наміру, а це (я переконаний!) найважливіша складова вдалої реалізації.
Бо буває, часто буває таке – от сам зміст прекрасно пам’ятаєш, а чому так, для чого  – просто настрій елементарно не “від того”: вже важко налаштуватися на той самий лад і зрозуміти в чому ж полягав задум. Суха інформація, на жаль, не може дати повну картину – відповідно, втілене будь-що на її основі і не буде мати гармонійності. Чогось просто бракуватиме…

НОТАТНИК:)

Нотатник – це добре: можна будь-де взяти і записати (таким чином відкладаючи на майбутнє) те, що спало на думку. Принаймні, потім не доведеться ламати голову над віднесеними вітром думками:)
Але тут постає дві проблеми:
1. Нотатник ЗАВЖДИ має бути десь при собі
2. Нотувати треба так, аби потім змогти відтворити відкладене якнайповніше

З першим, мабуть, простіше всього: майже в кожного зараз при собі є така зомбуюча адська машинка як мобілка - от в неї і можна занотовувати все, що завгодно. Особисто я записую це я смс-ку і зберігаю її – потім в “збережених” можна колупатися в пошуках натхнення, сенсу буття та зв’язку з Космосом досхочу:)

А ось друга проблема – не треба сміятися – дійсно цікава.. Справа в тому, що вже неодноразово траплялися випадки, коли в тих самих “збережених” відкриваю я таку “нагадувалку”, читаю набір слів, які самі по собі мають конкретно визначений зміст, але разом щось геть не бажають шикуватися в щось бодай трошечки впорядковане. Дивишся, дивишся, і думаєш – а що то воно означає, і що це я мав на увазі?
Ну ось такого роду думки вже однозначно що еміґрували на постійне місце проживання в уже згадану Країну віднесених вітром думок – десь кілька місяців періодично повертався до тих нагадувань з надією все ж розгадати страшенну таємницю, і врешті-решт повидаляв їх усі (про що тепер таки шкодую – бо міг би тут викласти і продемонструвати механізм еміґрації в дії).

Тож формулювати (хто таки візьметься наслідувати передовий досвід мобільного конспектування) потрібно все ж якось більш зрозуміло.. Воно-то так, коли пишеш, то здається що перше ключове слово – і все прекрасно згадається  саме по собі, але це ОМАНА! Далеко не завжди так відбувається:) тому краще писати зв’язно, і цих самих ключових слів чи фраз давати побільше – мобілка від цього в кишені важчою не стане.

До поточного посту, наприклад, вже не пам’ятаю коли (десь в Криму я був…) написав таку нагадувалку: “Втрачені думки, нотування в мобілі”.

А ще – знаю точно, що на цю ж тему писали хлопці-блоґґєри багато корисного, а знайти от не можу:(

Взагалі, я тут описав дві проблеми – але є й третя.. І полягає вона в тому, що ідея є, і ідея не забулася – але немає як її реалізувати.. Про це ще напишу на прикладі однієї такої власної..

Будьте при пам’яті!
І не забувайте телефонувати батькам (як казав колись поточний і майбутній мер столиці Черновецький)