Філософія блогу

Взагалі, багато всякого на цю тему сказано – в основному (з того, що я бачив) Ярослав висловлюється про перспективність та прибутковість україномовного блоґґінґу. І навіть про модність:)

Я, взагалі, хочу нагадати, що ж таке мода як поняття (зізнаюсь, я колись був прийнятий на роботу до одного вуза в якості викладача загальної статистики, статистики фінансів, банківської статистики – і взагалі усього, що стосується статистики:) правда, працювати в цій галузі передумав, про що ніц не жалкую) – так-от, мода – це значення елементів якоїсь вибірки, що зустрічається НАЙЧАСТІШЕ.
В цьому світлі особисто я сказати, що україномовний блоґґінґ – це модно, на жаль, не можу. Бо з цієї формальної точки зору блоґґінґ україномовний не те що не модний – а ним взагалі можна знехтувати як статистично незначимою величиною:)

Загалом – так, я згоден, що грошей потрібно шукати там, де їх ще ніхто не знайшов. Але з іншого боку шукати, наприклад, нафту на Майдані Незалежності, мотивуючи це тим, що тут її ніхто ще ніколи не шукав і навряд чи шукатиме (мовляв, такий я унікальний – абияк моє починання принесе мені багато грошей!) – також, мабуть, не варто.. Я би, принаймні, не радив.
Хоча – з іншого боку, це можна перетворити на фарс і за правильного піар-підходу непогано розкрутитися. Але нафти таки не знайдете!

Так, мабуть, приблизно по аналогії і в україномовній блогосфері – погоджуюсь, тут ще цілина “непіднята” – але це зовсім не означає, що через рік-два-десять буде що “піднімати”:) це не дуже раціональний підхід, скажу я вам… При тому, що блогосфера як така взагалі може “загнутися” під тиском сервісів, хоча б, на зразок Хайвея – чи, якщо вже задовільняти точку зору особливо критично налаштованих представників укрблоґґєрської громади, може померти так і не народившись.

Думаю, роздуми про перспективність україномовного блоґґінґу потрібно обов’язково скоординувати якось із роздумами про взагалі перспективи розвитку (себто поширення) української мови як такої – і навіть не кажіть, що, мовляв, тут усе ясно, безхмарно, і шлях тільки один – до світлого майбутнього.
Як співали хлопці з групи Тік на таврійських іграх, “совєти не побудували комунізм бо у них не було сєксу – а був алкоголізм”.

Отже, які чинники розвитку мови? Це – ПОЛІТИЧНІ чинники, тобто лобіювання української мови з боку можновладців крізь криваві розборки з цього приводу з дуже неслабенькою опозицією (чи навпаки – бо сьогодні одні влада інші опозиція, завтра – інакше…). Ні, я не кажу, що от прийде хтось і українську мову заберуть зі спілкування, чи ще щось таке – зовсім ні, хто спілкується українською наразі той, скоріш за все, і надалі спілкуватиметься (хоча знову ж – якщо політика буде іншою, то половина з них з легкістю перейде на російську).
Але і українізувати Україну – це також потрібно дуже багато часу і дуже багато зусиль.

Повертаючись до політики, расклад наразі такий: “проукраїнський” владний елемент в органах центральної влади представляють, прямо кажучи, НУ, НС, БЮТ – інші просто надто слабенькі. “Антиукраїнський” та, відповідно, проросійський елемент – ПР та комуністи.
Плюс – БЮТ наразі в постійних сварках з Президентом, ще трошки – і піде на розкол, це у нас запросто. Тут стабільністю і не пахне – щирістю відносин та послідовністю політики також.

АЛЕ як тільки баланс сили трошечки зміститься в проросійський бік (чи, принаймні, залишатиметься таким, яким є на даний момент) – потрібно всього-навсього ТРИ МІЛЬЙОНИ підписів для ініціювання ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ стосовно надання російській мові статусу другої державної.

І підписи ці вже повним ходом збираються:) так-так! Сам бачив в Одесі недалечко від залізнодорожного вокзалу палаточку, де збираються підписи – а взамін роздаються на знак підтримки російської мови… ГЕОРГІЇВСЬКІ СТРІЧКИ. Мало того – багато людей ходить містом із прив’язаними цими стрічками до елементів свого туалету. На знак підтримки саме російської мови.

А тепер риторичне запитання: як ви думаєте, важко зібрати три мільйони підписів ЗА такий референдум? – та смішно подумати: лиш Одеса з Донецьком на пару можуть принести до такої “скарбнички” більше підписів:) Я ще мовчу про інші міста, АР Крим..

І ще одне риторичне запитання: якщо такий референдум проводиться – чи достатньо людей проголосує “за” російську мову як другу державну? Особисто я думаю, що ТАК. Проголосують аж бігом – і доведеться вводити ще одну мову. Ні-ні, не подумайте, я не забув про референдум, де ми всі дружно проголосували за двопалатний парлямент та скорочення чисельності нардепів до трьохсот.. Але на то НЕ БУЛО ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ! А тут – вона ого-го яка!

Дивимось далі: Російська Федерація продовжує нарощувати інтенсивність своєї культурної, економічної та політичної експансії на територію України – годі й казати, що половина нашої влади є проросійською.. Це вже навіть не “помічення території”, про що кажуть нам аналітики, згадуючи про святкування Чорноморського флоту до якого не долучиться жодне українське судно, і навіть не захоплення маяків, і не марші підрозділів збройних сил РФ територією України – це вже є система, до якої (ЩО НАЙГІРШЕ ЗА ВСЕ!) ми вже просто звикли:)
Ми звикли, що наша офіційна влада все стерпить і прогнеться черговий раз під Росію, ми звикли, що ті почувають себе у нас тут як вдома, що російські політики організовують прийоми українських громадян і допомагають за їхніми зверненнями..

А протиставити нічого!
Відповідно, все в купі – економіка, політика, соціум – якраз і не надто дає нам світлі перспективи стосовно розвитку української мови. Навіть навпаки…
Що можна протиставити ненажерливому і наглому сусідові? Можна було б НАТО – це також не надто добре, але куди діватися? Якщо не НАТО – то просто потрібно одразу лягати під Росію, і сказати реально: ми ніяка не суверення держава, а форпост між Росією та його західним антиподом.

Але ж до НАТО потрапити нам ще ой як не світить – мало того, що не беруть так зразу.. Так якщо і братимуть – тут ТАКІ заворушення почнуться на супротив, і знову ж – референдум вирішить справу геть не на користь Західної орієнтації.

То скіжіть будь ласка – хто де бачить розвиток мови? Чи її “моднішання”, чи ще щось подібне? Більше ЗМІ стало виходити українською?
Президент робить що може в цьому напрямку і зі шкіри геть лізе – але сам уже заледве, бідний, тримається і не знає вже на які і з ким компроміси йти аби хоч щось контролювати.
Якщо баланс влади перехилиться на бік Юлії Володимирівни – я не думаю, що вона переживатиме за українську мову. Точніше, я абсолютно упевнений, що не буде:)

Я боюся, що доки українська мова взагалі стане модною, і блоґґінґ український – поняття самого блоґґінґу вже, скоріш за все, еволюціонує в щось інше і видозміниться настільки, що блоґґінґом його язик назвати не повернеться.

Стосовно ж того, чи вигідно це – україномовний блоґґінґ.. Говорячи про себе – знаєте, те, що я заробляю на своїх блогах, аж ніяк не пов’язано з їх україномовністю. Ні, тобто однозначно, що читачі читають українською, і що спільнота україномовних блоґґєрів є набагато тіснішою, дружнішою (через свої більш скромні об’єми), із більшою взаємопідтримкою…Але я маю на увазі, що ЦІЛЕСПРЯМОВАНО замовити рекламу саме на україномовному блозі – у мене, на жаль, не було такого позитивного досвіду.
Оплачують лінки на ресурсі з відповідним рейтингом, а там – хоч арабською пиши.

Ну і, плюс, от ти, Ярославе, пишеш звід з київського мінікемпу..
Скажи, Ярославе – багато доповідачів спілкується українською? А скільки з них ПИШЕ українською? А якщо взяти взагалі усіх “авторитетів” із “українських” соціальних медіа та “навколоїхніх” прошарків – СКІЛЬКИ З НИХ Є УКРАЇНСЬКИМИ?

Тобто я веду до того, що у нас все як завжди, в Україні – якщо і є щось українське, то зроблене не нами, а кимось іншим аби на нас же заробляти:)
Наші медіа творять російськомовні люди, які дають українську мову інтерфейсу на вибір не з любові до неї, а чисто з бізнесового розрахунку.
Цього ми хотіли? Аби росіяни прийшли і зробили україномовний ресурс нам на втіху а собі на заробіток?
Це є УКРАЇНСЬКА БЛОГОСФЕРА???

Грубо кажучи – ми знову просрали все своє, вибачте за формулювання: у нас ні пошуковика нормального немає, ні взагалі чого-небудь дійсно потужного – все чуже, і заробіток від усього чим ми користуємось стрункими шеренґами крокує за кордон. Фінансувати розвиток іноземних порталів, книговидавництво, медіа тощо.

Салют!
Шануймося:)