Філософія блогу

Ефект ідіота працює завжди і всюди:)
До речі, перед початком розгляду питання відмічу один момент – дивлячись на останні заголовки у мене в блозі, таке враження, що скоро буде не блог а “анжеліка”: там теж назви схожі – “анжеліка і король”, “анжеліка і той-то”, “анжеліка і то-то”, “анжеліка і кучма” тощо… Так і в мене: “блоггінг і то-то”, “блоггінг і цейво-то”:)))

Ну тепер до фекту Ідіота.
Пам’ятаю, в якісь із книжок про Тома Сойєра Твен пише про момент коли шахраї ставили “на селі” якусь епохальну постановку якоїсь не менш епохальної вистави. І жителі приходили, дивилися це нещастя, розуміли, що їх просто ошукали – але при цьому бігли до інших і казали “круто, вау, обов’язково треба подивитися!”. Казали – з простеньких міркувань: раз мене ошукали, то хай інших також:)

Але усе це еволюціонувало, дійшовши до наших часів, і кардинально видозмінилося: тепер масштаби таких “постановок” стали настільки величезними, що люди просто навіть і не почувають себе ошуканими!:) вони сприймають це як норму!
Це один із аспектів ефекту Ідґіота:)
Іншими словами – це коли приходиш на виставку сучасного митця і спостерігаєш отаке ось каміння (яке, правда, світится!) і думаєш: “хм.. таке мистецтво міг би організувати і механізатор з рідного колгоспу. а як ще сто грамів налити – так взагалі…”

Але справа в тому, що митець цей є ВІДОМИМ таУСПІШНИМ, тому він хоч корову на стенда завішає – а все одно це буде мистецтво, і мистецтво це буде високим незалежно від того як зависоко цю саму корову пришпілити до стіни.

Другий аспект ефекту Ідіота є більш практичним, я б навіть сказав, прикладним – саме він для блогосфери і є вкрай характерним, і навіть покажу дію ефекту Ідіота на прикладі самого Ідіота (з idiot.ru – тут стояв лінк, але я його видалив.) :)
Просто ресурс цей є надзвичайно характерним, я б сказав, майже ідеально ідіотським, і виражається він приблизно в такій тезі:
“фігня фігньою! але треба піти подивитися…”

І найхарактерніше це проявляється все ж не в блогосфері, а в кінематографі: коли виходить якись новий фільм, і ти стовідсотково знаєш, що він паршивий, і неякісний, і всі що його вже бачили категорично не радять дивитися, і плюються – і все одно кіно має такий статус, що його “треба подивитися”:)

Так і з бідним ідіотом.. Нормальна людина не може бути постійним відвідувачем його блогу – бо там просто фігня фігньою:)
Але тим не менш! Незважаючи на те, що всі знають хто його “годує”, де він “зарплату отримує”, чиї позиції тут активно просуває – все одно приходять і приходять люди, і в яндексівському рейтингу стенделоунів стабільно десь недалечко від початку списку!
Ото вже дивина:)
Якщо інший ніякий ресурс людина, якій він не подобається, відвідувати не буде – то сюди вона таки загляне і напише в коментарі все, що думає про нещасного Ідіота. А тому лиш цього і треба! Аби хтось прийшов, подивився, а як ще й відкоментить – то взагалі класно:)

Спадає на думку передвиборчий анекдот часів 90-х:
Приходить бабця до магазину і купує мішок гречки, рису, цілу упаковку сірників, кілька кілограмів солі, кілька ящиків горілки..
Продавщиця і питається:
- бабцю, а навіщо вам те все?
- ой, доню.. прийдуть же ж комуністи – дефіцит буде…
- а за кого, бабцю, голосувати будете?
- та за них, рідненьких..

Так і у нас в блогосфері: ну такий-то і такий-то взагалі вже зажрався! – та точно зажрався! – геть нема шо бачити.. – та нема, і не було.. – ну добре, піду подивлюсь шо у нього там новенького:)

А в результаті – сидимо і суто по-ідіотськи споживаємо те, чого нормальна людина споживати не стала б. І це – абсолютно свідомо:)

Такий вже наш світ – а блогосфера є його частиною.