Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика

Останні тижня півтора мав тісне спілкування з представниками однієї з наших вітчизняних корпорацій з приводу опублікованої в одному з моїх блогів статті про одну з їхніх торгових марок (як уже казав - люблю каламбури:)))) ).

Суть справи була ось в чому: пост написаний ще восени минулого року, в ньому - приклад заказної “чорнухи” на цю торгову марку, одразу ж - офіційне спростування, надане прес-службою корпорації.
ПЕРЕД усім цим (і в самій назві посту) - чітка інформація про те, що це приклад недобросовісної конкуренції і заказухи в чистому вигляді.

Десь тепер за певними пошуковими запитами цей мій пост потрапив у топ видачі гугла. І незважаючи на зміст публікації - викликав певну кількість телефонних дзвінків до гарячої лінії корпорації із запитаннями і посиланням на саме цю публікацію.

Були і офіційні скарги моєму хосту (TutHost; реферальний лінк - TutHost), про що додам кілька слів у кінці; і телефонні розмови з маркетологами та юристами; і тривалі перемовини.

Ось що хочу донести до громади: в таких випадках особам, які хочуть прибрати публікацію з Вашого блогу (далі - позивач), потрібно не лише це - а потрібно ще й якнайшвидше видалення цього контенту із пошукової видачі (в тому числі й з КЕШу);
і якщо першого можна досягнути через наїзди на хост - то другого не знаю: якщо з самого блогу видалити контент - то які далі можуть бути претензії, які важелі впливу на блогера?

Крім того - хто тоді заборонить блогерові розповісти про усе, що сталося, по усіх соціалках, блогохостингах тощо? А це, мабуть, не та реклама, яку хоче бачити позивач.

Тобто або-або: або позивач вважає Вашу публікацію незаконною, і такою, що порушує національне законодавство і його права - і тоді може сміливо йти до суду і шукати правди; в такому випадку він дійсно позивач.
Або - він хоче, щоб просто якнайшвидше оцей контент зник з усюди звідки тільки можна; в такому випадку він - не позивач, а особа, яка хоче отримати від Вас ряд послуг;
погодьтесь, це вже звучить зовсім по-іншому, і тут позивач автоматично перетворюється на потенційного роботодавця.
Погодьтесь, усе абсолютно справедливо (звісно, якщо публікації не постяться завідомо з метою викликання подібної реакції з боку тих, кому вони заважають - це вже неетично)!

На практиці, звісно, обидва ці “або” найчастіше з’являються одночасно: з одного боку на блогєра тиснуть погрозами судових позовів та скаргами до хосту; з іншого - пропонують якось “залагодити” справу в обмін на задоволення “Ваших побажань”.
При чому це, як правило, різні люди - ну, усі бачили фільми, знаємо шо таке “хороший-поганий поліцейський”;)
І це - абсолютно одночасно: в якись момент Ви абсолютно упевнені, що домовився із одним представником позивача; а вже наступного - інший телефонує і каже, що вже відіслав скаргу Вашому хосту, усе це в загрозливих тонах і т.д. і т.п.
При чому “перший” представник за хвилину стверджує, що абсолютно не поінформований про дії “другого”, і що то, вибачте, просто нерви - справа складна, начальство тисне і все таке.

ЯКЩО усе ж позивач є не позивачем, а замовником Ваших послуг, то він хоче наступного:

1. Видалення публікації (в різних варіаціях: чи повне видалення, чи заміна на інший контент тощо)
2. Видалення кешу, а ще краще і усьої цієї сторінки з видачі гугла (це дуже легко, виявляється, можна зробити через http://www.google.com/webmasters/ - раніше цього не знав, думав, треба ждати доки гугл сам побачить шо сторінка змінилася і змінить видачу).

Ось, власне, й усе.

Ціна питання - абсолютно договірна.
У моєму випадку - 1000 гривень.
Яку мені переказали на картковий рахунок і яку я перше зняв у банкоматі.

ПІСЛЯМОВА

Я отепер думаю: а якби почалася рубка і все цивілізованим чином не вирішилося? Тоді без підтримки колег-блогєрів аж ніяк не обійшлося б…
Звідки перший висновок: блогєр блогєра має підтримати (принаймні інформаційно!) в будь-якій з подібних ситуацій “наїзду” на контент - адже тоді можна спричинити такий розголос справи, що позивач не радий буде такій рекламі.
Другий висновок (і порада) - у випадку “наїзду” не лякатися: навіть якщо хост заблокує ваш аккаунт, навіть якщо що б не сталося - завжди є ЖЖ, є вордпрес.ком, є вконтакті, є фейсбуки, є хай5, є тематичні форуми, є конкуренти і природні недоброзичливці позивача, є, врешті-решт, колеги-блогєри; а разом це - ого-го яка інформаційна площадка!
Третій висновок (і порада) - в разі переходу до відкрито військових дій краще публікацію у себе в блозі таки видалити (можливо, замінивши на інформацію про те, що відбувається): в такому випадку позивач не може наїхати ані на Ваш хост, ані на Вас через суд - в той же час як Ви маєте усю повноту доступних засобів для ведення інформаційної війни.
Публікацію, наприклад, можна розмістити десь так, звідки ніхто ніколи її видалити не зможе, або якщо і зможе - то дуже нескоро; і просто поширити інформацію про останні події з посиланням на неї; крім того - цей лінк можна розкрутити через різного роду біржі, через публікації в блогах колег-блогєрів; розмістити інформацію про це на цілій купі тематичних форумів, розіслати мейли конкурентам позивача з інформуванням про усе, що відбувається; кинути цього лінка в коменти до усіх тематичних постів у блогах з першої сотні видачі гугля за певними пошуковими запитами, і ще багато-багато-багато іншого…
Хоча перед цим ніщо не заважає Вам проконсультуватися з юристом на рахунок того чи дійсно є до чого приколупатися в статті; як варіант - змінити її таким чином, щоб зміст посту залишився таким же, а форма - з точки зору нашого законодавства - кришталево чистою.

Кілька слів, як і обіцяв, про хост.
Як лиш представники позивача подали скаргу моєму хосту - той зразу мене про це повідомив, додав повний текст самої скарги; і запросив три доби на якись коментар з мого боку.
Коментар він, правда, отримав одразу ж - і впродовж усіх перипетій я тримав свій хост в курсі подій.
Я не знаю як в подібних ситуаціях чинять інші хости - але до реакції мого (TutHost; реферальний лінк - TutHost) жодних претензій.

Краще, звісно, з такими моментами не стикатися (або стикатися - лиш на свою користь;) ), але - ніхто, як то кажуть, не застрахований.
Нариватися - не потрібно; але й відступати у випадку наїзду передчасно також не варто.
УСПІХІВ!

Вітання Piratpartiet (Піратська партія Швеції)!!!


_________________________________________________________

Піратська партія Швеції отримала один мандат в Європарламенті!

Дивимось на офіційному веб-сайті Європейського Парламенту результати по Швеції - як бачимо, там де PP - це позначка Piratpartiet: є і просто діаграма, і таблиця з кількістю місць в Європарламенті!

З приводу чого на офіційному сайті Піратської Партії організували окрему сторінку - з інформацією про вибори, відео та іншими матеріалами (І НАВІТЬ З ТЕМАТИЧНИМ ЧАТОМ).

http://thepiratebay.org/blog - Піратський Блог, правда, ще не встиг поділитися радощами:)

А вітання Піратській Партії можна відправити і через ТВІТТЕР: http://twitter.com/piratpartiet

**********************************

Дєла! The Pirate Bay - тепер не просто собі як вони кажуть “найбільший в світі BitTorrent трекер”, скандально відомий через судові процеси і навіть ув’язнення учасників;
тепер Піратська Затока має потужне лобі в Європарламенті!:)

Знаєте, це дійсно не жарти, і це дійсно знакова подія; бо замати настільки велику підтримку, щоб отримати (хоча б і один!) мандат в Європарламенті - це явно про щось говорить! Про загальні настрої суспільства, і про підтримку висловлюваних Піратами ідей!

І ще потрібно звернути увагу на те, що ця партія - не з “традиційних” партій до яких звикли виборці, і не з “політичних”, які мають потужні програми, що стосуються усіх сфер економічного й соціального життя; тому можна абсолютно упевнено говорити, що підтримує Піратські ідеї значно більша кількість виборців: просто більшість із них усе ж голосують за більш масштабні політичні проекти (які виступають не лише за один якись напрямок) - і це є абсолютно правильно і виправдано.
В той же час аж 7,1% виборців по Швеції проголосували безпосередньо за Піратську Партію!

ЩЕ РАЗ ВІТАННЯ ПІРАТСЬКІЙ ПАРТІЇ ШВЕЦІЇ ІЗ ТАКИМ СЕРЙОЗНИМ ДОСЯГНЕННЯМ НА ВИБОРАХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ!

SearchWiki від Гугля: чому так довго? Чому так мало?

24 грудня 2006 року, кілька цитат з мого посту та з матеріалу на якому він базувався:

“…results given by basic and advanced search engines are nice and useful, but still made by machines, not humans…”

“КОРИСТУВАЧІ МАЮТЬ НАГОДУ САМІ ВПЛИВАТИ НА ПОШУКОВИЙ РЕЙТИНГ САЙТІВ!!! … кожен може взяти в результаті пошуку і пересунути сайт вище чи нижче залежно від його вподобань!”

“…як? та просто мишкою зловити і пересунути:) …”

“we believe that Web Searches are quite good, but not as smart as a human brain could do. As today we are forced to accept the order given by search engines and click the results as they are, unfortunately this does not mean the human searcher agrees with the returned results index. Moreover clicking a result does not mean the website contains the contents we were looking for.
Starting from these thoughts we have started to think about a new way to interact with web searches and a new project, codename Yoople!, has born with the aim to give a human touch to the typical user experience with search engine indexing.”

Так-так, це ще мій старезний пост на безліміті про Yoople!

Отже, SearchWiki від Гугля…
ЧОМУ ТАК ДОВГО??? - адже технології та ДІЮЧІ прототипи існують вже як мінімум три роки!!! (це я написав про той же Yoople! 24 грудня 2006 року, а скільки він уже до того фуричив? А за скільки до того існував просто як ідея і технологія?)

І - ЧОМУ ТАК МАЛО??? - адже вже тоді, в далекому 2006-му році думка сягнула набагато далі: зробити не просто такий собі “кастом сьорч”, а шоби зміни в результатах, скориговані користувачами, визначали ранжування видачі!
Тепер же усе якось дуже скромно: “Зверніть увагу, що зроблені вами зміни впливають тільки на ваші власні результати пошуку” (принаймні, офіційно…)…

Чесно кажучи, я як шукав шось в гуглі і вперше побачив, шо там можна ранжувати видачу - одразу зрадів: мовляв, от вона, нарешті, революція пошуку, от вона - ЯКІСНА зміна видачі!
Ага, розбігся:)

___________________________________

Ну ще кілька конкретних ремарок (перед тим як традиційно порину в не надто структуровані роздуми):

1. Це, безперечно, брехня. Про “тільки на ваші власні результати пошуку” - гугл не може бути аж настільки дурним би не використати таку файну можливість: бо якшо кілька мільйонів людей видалить на фіг зі свого пошуку якогось сайта, та ще й понаписують в коментах шо він явно гавняний - було би тупо на це не відреагувати і не викинути той ресурс з видачі.

2. Навіщо ж брехати? Тому що гугл став надто великим монстром, структурою, системою - яка тримається на численних важелях протидії, і яка (система) включає в себе в тому числі і чорних сєошніків, і продажні лінки і все решту; і йому ввижається надто небезпечним робити різкі рухи - коли система є дуже великою і дуже складною, то навіть найменший необачний порух - ніколи до кінця не прорахуєш шо він спричинить в подальшому.

3. Навіщо ж брехати-2 і Чому так довго-мало? Тому що гугл став надто великим монстром-2, структурою, системою - яка включає в себе до біса багато різних сервісів, фішок, напрямків розвитку; серед яких першопричинна власне функція безпосередньо пошуку відійшла вже й, мабуть, навіть не на другий план, а куди далі
Ні-ні, не кажу, шо пошук - другорядна функція гугля (хоча можна і посперечатися вже…), але кажу, шо в черзі на РОЗВИТОК І ОНОВЛЕННЯ - таки далеко не першочергова: пошук є? - є, до нього звикли? - звикли, працює? - вроді як працює; так нашо його кардинально змінювати?
В той час як багато іншого вимагає таки шустреньких заходів із вдосконалення та модернізації.

*************************************************

Ну а тепер традиційні вже “не надто структуровані роздуми”(с).

Пошук від гугля стає все галімішим і галімішим. Релевантність пошуку - гугл за нього вже, вочевидь, навіть і не намагається відповідати, особливо якшо пошуковий запит є потенційно “комерційним”.
Якісно змінити систему пошуку можна для того ж гугля швидко й відносно легко - не проблема.
Так в чому ж прікол? Чому це не робиться?

Та дуже просто: в дикі мережеві часи дійсно було таке шо “ніхто і нізвідки” може прийти, видати якесь нове ефективне рішення, надибати в сіліконовій долині інвестора і попустити будь-якого авторітєта (КОМУ ЯК НЕ ГУГЛЮ ПРО ЦЕ ДОБРЕ ЗНАТИ???);
так-от: молодий парубок прийшов, убив дракона - і сам ним став. Але став драконом уже розумнішим: таким, шо знає звідкіля приходять молоді парубки і як їх мочити заздалегідо до того як вони здатні будуть замочити тебе.

Тобто отримали СИСТЕМУ - велику і могутню, а ГОЛОВНЕ - ТАКУ, ШО ЗДАТНА ЕФЕКТИВНО ЗАХИЩАТИСЯ. Захищатися від усього надто корисного для кінцевого споживача (ну бо хто може прорватися на ринок із самих низів якшо не може запропонувати шось реально виграшне?) - і на це, думаю, іде стільки ресурсів, за які можна було б (при бажанні) вже ого-го як покращити життя усім нам (простим смертним).

“КОЛИ ЦЕ ВСТИГЛО СТАТИ РЕЛІГІЄЮ?” (з “піратів силіконової долини”) - а от встигло, і вже досить давно.
В розрізі чого

ГУГЛЬ ХОЧЕ, БИ МОЛИЛИСЯ НА НЬОГО, А НЕ НА ПІПЛ (який, як відомо, усе хаває).

На кого рівняється весь інтернет, під кого все заточується, на кого моляться (і як дехто стверджує - навіть дрочать)? - на того, хто дає видачу;
А якшо видачу буде формувати сам кінцевий споживач, тобто звичайнісінький користувач - так шо ж получається, шо веб-сторінки потрібно буде заточувати не під пошуковики, а під дійсно людей?
Богохульство якесь получається!

Насправді усе ще простіше: толковий алгоритм видачі можна було зробити ще багато років тому. А не зробили лише тому, шо, по-перше, мають можливість гасити усіх інших, хто таке зробить (тобто не боятися конкурентів); а по-друге - тому, шо це самим собі, коханим, не вигідно.

Ще один цікавий момент: аж ніяк не може залишитися непоміченим самими гугльовцями той факт, шо в результаті оцієї “божественності” та нерелевантності видачі з’являється все більше структур, яким гугл абсолютно до лямпочки.
Бо раз утворюється вакуум (хочу шось знайти - а гугл просто не здатний в цьому допомогти!) - хтось та мусить його заповнити. І ЦЕ РЕАЛЬНИЙ ПРОВТИК З БОКУ ГУГЛЯ.

ПРИКЛАД З ЖИТТЯ:
шукав нещодавно одну-єдину пісеньку. НЕ нову, а ще з 2006-го року. Задав пошуковий запит в гуглі - видало багато всього: і про виконавців, і видалені ще минулого року теми на форумах де хтось шукав ту ж саму композицію, і, як то водиться, ще купу сміття, яке взагалі не має жодного відношення до шуканого.
В результаті - витратив до фіга часу.
В результаті - не знайшов те, шо шукав.

А потім просто зайшов на вконтактє, в рядку пошуку задав той самий пошуковий запит і обрав параметри пошуку “за аудіозаписами” - один клік мишкою і видало БАГАТО результатів, і УСІ ВОНИ БУЛИ РЕЛЕВАНТНИМИ.
Жодного “лівака”, просто видало мені те, шо я хотів знайти.

Чи цікавить хлопців з вконтактє видача гугля?
Чи цікавить хлопців з торрентс.ру видача гугля?

Ну і наостанок: чи не з’являться невдовзі сервіси на кшталт
“за 10ВМЗ пересунемо твій сайт догори з двох тисяч аккаунтів гугля у видачі за конкретним пошуковим запитом” та
“шукаємо народ на вірусний маркєтінг: за стільки-то коментів до результатів видачі гугля за таким-то запитом 2ВМЗ”?

ПС
Був у від’їзді, приїхав - побачив оцю нову фішку в гуглі. СПЕЦІЯЛЬНО не читав по блогосфері жодних думок стосовно цього - тож якшо десь хтось подібне шось казав, то я такого не бачив (але радий буду побачити); якшо ж навпаки - хтось десь це все вже обґрунтовано спростував, то також не бачив але так само радий буду побачити:)

Не сотворіть собі кумирів і пам’ятайте, шо скоро літо;)

А, так, мало не забув - треба ж лінка на Ярослава поставити:)